Хвороба легенів

Различные болезни легких довольно часто встречаются в повседневной жизни человека. Большая часть классифицируемых недугов имеет тяжелые симптомы острого заболевания легких у человека и при неправильном лечении может привести к плохим последствиям. Изучением болезней органов дыхания занимается пульмонология.

Причины возникновения и признаки заболеваний легких

Чтобы определить причину возникновения какого-либо заболевания следует обратиться к квалифицированному специалисту (врач-пульмонолог), который проведет тщательные исследования и поставит диагноз.

Болезни легких достаточно сложно диагностировать, поэтому нужно сдать весь перечень рекомендуемых анализов.

Но есть общие факторы, которые могут стать причинами возникновения легочной острой инфекции:

  • Туберкулезухудшение экологии;
  • наличие вредных привычек;
  • заболевания сердечно сосудистой системы;
  • повышенный уровень сахара в крови;
  • хронические заболевания;
  • нервные расстройства.

Существует большое количество объективных признаков характеризующих заболевание легких. Основные их симптомы:

  • Наличие кашля. При возникновении патологического процесса в легких образуется воспаление, а после возникает рефлекторный кашель. Человек чувствует:

    • дискомфорт;
    • боль;
    • жжение в горле;
    • сдавливание грудной клетки;
    • нехватку воздуха.
  • Образование мокроты. Вследствие воспалительного процесса в слизистой накапливается мокрота, которая содержит большое количество инфекционных бактерий. Они и могут стать возбудителями заболеваний.
  • Сильный кашельОтхаркивание с примесями крови. При развитии серьезных заболеваний легких наблюдается выделение крови вместе с мокротой. Данная симптоматика требует незамедлительного обращения к специалисту;
  • Нарушение дыхания. Является признаком многих болезней легких, одышку могут вызвать проблемы сердечно сосудистой системы. Требуется тщательная диагностика;
  • Боли в области грудной клетки. Нарушение плевры вызывает патология легких в грудине, появляется ощущение сильной сдавленности.

  • Стоит заметить, что симптомы инфекционного заболевания легких возникают внезапно и почти сразу же вызывают лихорадку, это – высокая температура, холодная дрожь, обильная потливость.

    к оглавлению ↑

    Классификация

    Какие бывают заболевания легких сказать сложно. Ведь их очень много и влиять они могут на разные части легких и даже на другие органы. Самая распространенная классификация легких выглядит примерно так:

    • Больные легкиеболезни, влияющие на дыхательные пути;
    • болезни легких влияющие на альвеолы;
    • болезни, влияющие на плевру;
    • болезни, влияющие на грудную клетку;
    • наследственные заболевания;
    • бронхолегочные заболевания;
    • нагноительные заболевания;
    • пороки развития легких.

    к оглавлению ↑

    Болезни, влияющие на дыхательные пути

    Классификация заболеваний зависит от многих факторов, которые непосредственно влияют на быстрое развитие недуга. В зависимости от очага поражения выделяют следующие болезни органов дыхания:

    1. ХОБЛ (хроническая обструктивная болезнь легких). При остром течении наблюдается непрекращающийся хронический кашель, тяжело поддается лечению.

    2. Эмфизема является некой разновидностью ХОБЛ – происходит разрушение и повреждение легочных тканей. Наблюдается нарушение кислородного обмена, а также увеличивается выделение углекислого газа в опасных объемах.

      Больные легкиеХарактерная симптоматика выражается в резком похудении, затруднении дыхания, покраснении кожи.

    3. Асфиксия. Возникает вследствие физического повреждения органа или дыхательных путей, сопровождается резкой нехваткой кислорода и может грозить летальным исходом.
    4. Острый бронхит. Поражение бронхов при возникновении инфекции или вируса. Характеризуется сильным кашлем с мокротой, повышением температуры, ознобом. Неправильно пролеченное заболевание легко может перерасти в хронический бронхит. При этом кашель практически не прекращается и возникает при малейшем ослаблении иммунитета.

    к оглавлению ↑

    Болезни легких влияющие на альвеолы

    Альвеолы, так называемые воздушные мешки – это основной функциональный сегмент легких. При поражении альвеол классифицируют отдельные патологии легких:

    • ПневмонияПневмония. Природа происхождения заболевания инфекционная и вызывает воспаление легких. Болезнь быстро прогрессирует, поэтому при первичных признаках требуется лечение в условиях стационара. Основные симптомы:


      • озноб;
      • резкое повышение температуры;
      • кашель;
      • затрудненное дыхание.
    • Туберкулез. Вызывает постепенное поражение легких и при отсутствии лечения приводит к смерти. Возбудителем является палочка Коха, которая проникает в организм и при благоприятных условиях начинает быстро развиваться. Для профилактики заболевания следует проводить ежегодное обследование. На начальных стадиях первым признаком проявления болезни являются:

      • наличие субфебрильной температуры;
      • хронический кашель непроходящего характера.
    • Отек легких. Попадание жидкости в легкие из кровеносных сосудов приводит к воспалению и отеканию органа. Болезнь достаточно опасна, поэтому нужно быстро провести диагностику и комплекс лечебных мер для профилактики.
    • Рак легких. Опасное заболевание, которое на последних стадиях приводит к летальному исходу. Его коварность заключается в том, что на начальных этапах установить точный диагноз очень сложно и назначить быстрое эффективное лечение. Косвенными признаками рака могут быть:

      • кашель с кровью;
      • тяжелая одышка;
      • субфебрильная температура;
      • резкое понижение веса.

    • rakСиликоз. Профессиональное заболевание, которое встречается у работников тяжелой, химической, горной промышленности. Болезнь развивается на протяжении нескольких лет, а последние стадии характеризуются нарушением дыхания, постоянным кашлем, горячкой.
    • Острый респираторный синдром. Происходит резкое разрушение тканей органа и требуется постоянная искусственная вентиляция легких. Встречается очень редко, практически не поддается лечению.

    к оглавлению ↑

    Болезни, влияющие на плевру и грудную клетку

    Плеврой называют, тонкий мешочек, в котором находятся легкие. При ее повреждении возникают такие болезни органов дыхания:

    1. Больные легкиеПлеврит – воспаление плевры при физических или инфекционных поражениях наружного слоя легких. Основными симптомами являются сильные боли в грудной клетке и нарушение ритма дыхания.
    2. Пневмоторакс. Попадание воздуха в плевральную полость, что может привести к коллапсу легкого. Требует незамедлительной госпитализации и правильного лечения.

    Кровеносные сосуды, как известно, переносят кислород, и их нарушение вызывает болезни грудной клетки:

    1. Легочная гипертензия. Нарушение давления в легочных артериях постепенно приводит к разрушению органа и появлению первичных признаков болезни.
    2. Эмболия легких. Часто возникает при тромбозе вен, когда сгусток крови попадает в легкие и перекрывает поступление кислорода к сердцу. Данное заболевание характеризуется внезапным кровоизлиянием в мозг и смертельным исходом.

    При постоянных болях в грудной клетке выделяют заболевания:

    1. Высокое давлениеГиповентиляция при лишнем весе. Избыточная масса тела непосредственно давит на грудную клетку и может вызвать серьезные проблемы с органами дыхания.
    2. Нервный стресс. Нарушение нервных волокон в легких также приводит к болезням, которые вызывают разрушение данного органа. Примером такого заболевания является миастения.

    к оглавлению ↑

    Наследственные и бронхолегочные заболевания

    Наследственные болезни органов дыхания передаются от родителей ребенку и могут иметь несколько видов. Основные:


    1. Бронхиальная астма. Имеет аллергическую природу, характеризуется внезапными спазмами, нарушением дыхания, одышкой.
    2. Бронхиальная астмаМуковисцидоз. Вызывает чрезмерное наличие слизи в легких, имеет наследственную предрасположенность, системно поражает эндокринные железы.
    3. Первичная дискинезия. Врожденное повреждение бронхов, которое вызывает гнойный бронхит. Требует индивидуального лечения.
    4. Фиброз. Происходят фиброзные изменения, нарушение дыхания, одышка и другие сопутствующие симптомы;
    5. Гемосидероз. Возникает из-за легочных кровоизлияний и гемолиза эритроцитов

    В основе заболеваний бронхолегочной системы лежит острая респираторная инфекция. Чаще всего бронхолегочные инфекционные заболевания характеризуются легким недомоганием, постепенно переходящим в острую инфекцию в обоих легких.

    Бронхолегочные воспалительные заболевания вызывают вирусные микроорганизмы. Они поражают органы дыхания и слизистые оболочки. Неправильное лечение может привести к развитию осложнений и возникновению более опасных бронхолегочных болезней.

    Симптомы инфекционного заболевания органов дыхания очень похожи с обычной простудой, вызванной вирусными бактериями. Инфекционные заболевания легких очень быстро развиваются и имеют бактериальную природу происхождения. К ним относятся:

    • пневмония;
    • бронхит;
    • астма;
    • туберкулез;
    • респираторные аллергозы;
    • плеврит;
    • дыхательная недостаточность.

    Вирусная инфекцияИнфекция в воспаленных легких развивается стремительно. Во избежание получения осложнений следует проводить полный комплекс лечения и профилактики.

    Такие заболевания грудной клетки, как пневмоторакс, асфиксия, физические повреждения легких вызывают острую боль и могут вызвать проблемы с дыханием и легкими. Здесь нужно применять индивидуальную схему лечения, которая имеет связанный характер очередности.

    к оглавлению ↑

    Нагноительные заболевания

    В связи, с увеличением гнойных заболеваний вырос процент возникновения нагноительных воспалений вызывающих проблемы с поврежденными легкими. Легочная гнойная инфекция поражает значительную часть органа и может привести к тяжелым осложнениям. Существует три основных вида этой патологии:

    1. Абсцесс легкого. Образование в легочной ткани гнойной полости. Имеет острую и хроническую форму. Основной возбудитель гемолитический стафилококк. Форма протекания болезни тяжелая: сильная температура, боль в пораженной части легкого, гнойная мокрота, отхаркивание крови. Лечение проводится лимфодренажем, антибактериальной терапией. Прогноз положительный, если же в течение двух месяцев не наступает выздоровление, то болезнь перетекает в хроническую форму;

    2. Гангрена легкого. Значительное распространение некрозной ткани без обозначенных границ.

      Гнойный плевритТечение болезни тяжелое и при неверном лечении приводит к летальному исходу. Наблюдается лихорадка, чрезмерное увеличение лейкоцитов в крови, сухой и непроходящий кашель, сильные боли в месте поражения. Для благоприятного прогноза требуется лечение в условиях стационара.

    3. Гнойный плеврит. Острое гнойное воспаление плевральной полости. Болезнь быстро прогрессирует, поэтому лечение нужно начинать незамедлительно. Основным методом является извлечение гноя, а затем применение антибиотиков ряда пенициллин. При своевременном обнаружении прогноз удовлетворительный. Основные признаки:

      • высокая температура;
      • озноб;
      • кашель.

к оглавлению ↑

Пороки развития легких

Пороки развития легких включают все необратимые изменения структуры легких на эмбриональном этапе развития. Основные пороки развития легких:


  1. Аплазия – отсутствие части органа.
  2. Агенезия – полное отсутствие органов дыхания.
  3. Гипоплазия – полная недоразвитость системы органов дыхания.
  4. Легкие человекаТрахеобронхомегалия – чрезмерное расстояние между трахеей и бронхами. Провоцирует развитие трохеического бронхита.
  5. Трахеобронхомаляция – нарушение хрящевидной системы бронхов и трахеи, что приводит к постоянному апноэ.
  6. Стеноз – аномальное сужение трахеи и бронхов. Происходит полное нарушение процесса глотания. Такие пороки развития легких вызывают сильные затруднения для жизнедеятельности человека.
  7. Добавочная доля – наличие лишней легочной ткани.
  8. Секвестрация – развитие отдельной легочной ткани, снабженной собственным кругом кровообращения. На этом фоне развивается атипичная пневмония.
  9. Непарная вена. Правая часть легкого разделена непарной веной.

Стоит заметить, что пороки развития легких легко можно заметить при ультразвуковом исследовании плода и предотвратить возможность их развития.

Но далеко не все патологии можно исправить, поэтому нужно вести постоянный контроль и при необходимости проводить соответствующую терапию.

к оглавлению ↑

Диагностика и профилактические меры

Определение точного диагноза является залогом быстрого выздоровления. При первичном осмотре пульмонолог должен учесть все внешние факторы проявления болезни органов дыхания, жалобы пациента.

СписокЗатем составить предварительный список анализов, назначить определенные методы исследования, например:

  • рентген;
  • флюорография;
  • общий анализ крови;
  • томография;
  • бронхография;
  • исследования на наличие инфекций.

После всех проведенных исследований врач должен определить индивидуальный план лечения, необходимые процедуры и противобактериальную терапию. Следует помнить, что только строгое выполнение всех рекомендаций приведет к быстрому выздоровлению.

Соблюдение профилактических мер при заболеваниях легких значительно уменьшает риск их возникновения. Чтобы исключить болезни органов дыхания стоит придерживаться простых правил:

  • ведение здорового образа жизни;
  • отсутствие вредных привычек;
  • умеренные физические нагрузки;
  • закаливание организма;
  • ежегодный отдых на морском побережье;
  • регулярное посещение пульмонолога.

Знать проявления вышеуказанных заболеваний должен каждый человек, чтобы быстро определить симптомы начинающегося заболевания органов дыхания, а затем вовремя обратиться за квалифицированной помощью, потому что здоровье является одним из самых ценных атрибутов жизни!

Источник: OPnevmonii.ru

Пневмосклероз, пневмофіброз, пневмоцироз

Це всі процеси, що супроводжуються надлишковим розростанням сполучної тканини в легенях.

По локалізації:

  1. перибронхіальний, периваскулярний (кір, коклюш, грип);

  2. міжчастковий, міжчасточковий – шварти (туберкульоз, стрептококові пневмонії);

  3. вогнищевий (туберкульоз, карніфікація);

  4. дифузний, ретикулярний (ІХЛ, емфізема).

Всі вони можуть співвідноситись в різних варіантах.

При цьому в патогенезі виникає замкнуте коло (склероз <=> гіпоксія – стимуляція фібробластів) + лімфостаз.

Вони забезпечують прогресування хвороби.

При перибронхіальному та периваскулярному склерозі – в гілках легеневої артерії розвивається атеросклероз, який без виражених змін в легенях забезпечує гіпертензію в малому колі кровообігу і розвиток легеневого серця, з усіма наслідками.

Атеросклероз легеневої артерії описаний відомим аргентинським вченим Айерзи тому і називають синдромом Айерзи.

Якщо склероз легеневої артерії вроджений, первинний у молодих людей та дітей – його називають хворобою Айерзи, інакше чорна хвороба.

Плеврит

Це запалення плеври.

Частіше виникає як ускладнення:

  • пневмоній, інфарктів, туберкульозу;

  • ревматизму (алергічний);

  • уремії (токсичний).

По характеру ексудату:

  • серозний;

  • фібринозний (сухий – при туберкульозі);

  • гнійний (емпіема);

  • геморагічний (рак, сибірка, мезотеліома).

Ускладнення:

— облітерація порожнин (злуки);

— фіброторакс.

Рак легенів

Спостерігається тенденція до збільшення захворюваності і смертності від раку легень.

Етіологія — співпадає з іншими локалізаціями раку, але треба підкреслити роль ряду факторів:

  • дія канцерогенного пилу;

  • куріння (90% хворіючих – курці);

  • хронічні запалення бронхолегеневого апарату з метаплазією епітелію.

Клініко-анатомічна класифікація раку легенів (по Струкову):

а) по локалізації:

— прикореневий (центральний) – 70%;

— периферійний (альвеолярний) – 30%;

— змішаний (масивний) і те і інше 2-5%.

б) по характеру росту:

— екзофітний;

— ендофітний (перибронхіальний).

в) по макроскопічній формі:

— бляшковидний;

— поліпозний;

— ендобронхіальний (дифузний);

— вузловато-розгалужений;

— розгалужений.

г) по мікроскопічний будові:

— плоскоклітинний;

— аденокарцинома;

— недиференційований (дрібноклітинний, крупноклітинний);

— диморфний (залозисто-плоскоклітинний);

— карцинома бронхіальних залоз:

— аденоїдна;

— кістозна;

— мукоепідермальна.

Тема №7

ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТ

Гломерулонефрит — 2-х стороннє, дифузне, негнійне, переважно інфекційно-алергічне захворювання, при якому пошкоджуються ниркові клубочки (імунообумовлене запалення переважно клубочкового апарата нирок яке клінічно проявляється нирковими й позанирковими ознаками.).

Ниркові ознаки

Позаниркові ознаки

олігоанурія

протеїнурія

циліндрурія

гематурія

набряки

гіпертонія

гіпертрофія лівого шлуночка серця

диспротеінемія

гіперазотемія

Етіологія:

Поліетіологічне захворювання. У виникненні бере участь 3 основних фактори:

  1. Біологічні чинники

  • Бактерії: b-гемолітичний стрептокок 12-го типу – нефрогенний штам (містить М-протеїн, подібний по антигенних властивостях з базальною мембраною клубочків. В 50% — після ангін, в 50% — після скарлатини, каріозних зубів, пневмоній, стоматитів, гінгівітів й ін.). Спірохети; коринебактерії; пневмококи.

  • Віруси: гострих респіраторно вірусні інфекції (ГРВІ), вірусного гепатиту.

  • Найпростіші: плазмодії малярії.

  1. Хвороби з гіперімунною реакцією організму.

  2. Лікарські речовини: антибіотики, протизапальні препарати, переливання крові, вакцини, сироватки.

Патогенез

1. По типу перехресного імунітету. Антитіла, вироблені на М-протеїн стрептокока діють на власні тканини. В даному випадку на базальну мембрану капілярів клубочків.

2. Стрептокок, віруси, сироватка, лікарські речовини виділяються нирками й руйнують базальну мембрану, змінюючи її антигенні властивості. Це може бути механічна або холодова травма, яка змінює антигенні властивості сполучної тканини базальної мембрани. І на тканину нирки починають вироблятися антитіла.

3. Антигени, що циркулюють у крові, осідають на базальній мембрані капілярів клубочків, туди ж приходять антитіла, і розігрується імунна реакція.

Тобто механізм пошкодження може бути:

  1. Антитільний – антитіла атакують гломерулярну базальну мембрану.

  2. Імунокомплексний — ІК течією крові заносяться в нирки й відкладаються в клубочку.

  3. Фіксація на гломерулярній базальній мембрані комплементу без імуноглобулінів.

Класифікація

Класифікація враховує наступні критерії:

1) нозологічний – первинний і вторинний;

2) етіологічний – встановленої етіології (бактеріальний, вірусний, паразитарний) і невстановленої етіології.

3) патогенетичний – імунологічно обумовлений (імунокомплексний, антитільний) та антитільно не обумовлений.

4) характер перебігу (гострий, підгострий, хронічний).

5) морфологічний – базується на топографії, характеру і розповсюдженості патологічного процесу.

А. Залежно від локалізації пошкодження (відкладання імунних комплексів – депозитів) гломерулонефрити поділяються на:

  1. Інтракапілярний – у петлях капілярів.

  1. ексудативний інфільтрація клубочка нейтрофільними лейкоцитами.

  2. ексудативно-проліферативний — розмноження ендотелію капілярів і мезангіальних клітин;

  3. ексудативно-некротичний;

  4. мезангіальний (проліферативний) поділяється на:

  • мезангіо-проліферативний;

  • мезангіо-капілярний;

  • мезангіо-лобулярний.

2. Екстракапіллярний – у капсулі Боумена-Шумлянского.

  1. ексудативний, який поділяється на:

  • серозний;

  • геморагічний;

  • фібринозний;

  1. проліферативний — проліферація клітин капсули клубочка (нефротелію й подоцитів).

3. Фібропластичний (склерозуючий): результат 1-го або 2-го.

Б. За характером перебігу в клініці :

  1. гострі — 1,5-12 міс. (всі види ексудативного інтра- і екстракапілярного ГН)

  2. Підгострі – 6-18 місяці (злоякісний швидкоплинний гломерулонефрит): смерть протягом 3х місяців. За морфологією це проліферативний екстракапілярний й інші.

  3. хронічні – більше 12 місяців (частіше проліферативний й мембранозний)

В. Залежно від переважання клінічних симптомів розрізняють:

    1. гематурічну форму;

    2. нефротичну;

    3. гіпертонічну;

    4. змішану.

        1. Інтракапіллярний гломерулонефрит розвивається у петлях капілярів та мезангії клубочка. Він може бути ексудативним, проліферативним та змішаним.

Ексудативний. Після відкладання депозитів (мукоїдне і фібриноїдне набухання) в клубочок приходять сегментоядерні лейкоцити (крайове стояння їх в капілярах, потім частина їх починає виходити в мезенгіальний матрикс). Паралельно виникає невелика проліферація ендотеліальних клітин і мезангіоцитів. Але переважає інфільтрація клубочків сегментоядерними лейкоцитами.

Далі відбувається проліферація ендотелію і мезангіоцитів стає більш виражена – цей гломерулонефрит називають ексудативно-проліферативним (тобто на першому місці – проліферація).

Мікроскопічно: збільшені клубочки (у нормі діаметр дорівнює 140-150 мікрон) діаметр до 250-300 мікрон. Кількість ядер (у нормі — 140-150 ядер в клубочку), при захворюванні – 250-400.

Макроскопічно: нирки збільшені, сірувато-коричневі, після зняття фіброзної капсули на її поверхні сіруваті напівпрозорі крапки – збільшені клубочки.

Ексудативно-некротичний. В базальній мембрані фібриноїдний некроз після набухання (не відбувається утворення фібриноїду). Далі іде некроз ендотеліальних клітин і тромбоз.

Макроскопічно: нирки збільшені. Корковий шар – сірувато-коричневий, мозковий шар – темно-червоний (так як кров відводиться по юкстамедулярному шунту).

Проліферативний мезангіальний гломерулонефрит розвивається у зв’язку з реакцією мезангіоцитів на фіксацію депозитів імунних комплексів або антитіл на субепітеліальній, субендотеліальній сторонах базальної мембрани, інтрамембранозно і парамезангіально. Відбувається проліферація мезангіоцитів, мезангій розширюється за рахунок нагромадження матриксу, відростки мезангіальних клітин виселяються на периферію судинних петель, викликаючи розщеплення БМК (мезангіальна інтерпозиція). Сегментоядерних лейкоцитів мало. Окремі судинні петлі склерозуются. Залежно від ступеня проліферації мезангію і склеротичних змін судинних петель розрізняють види мезангіального гломерулонефрита:

Мезангіо-проліферативний гломерулонефрит клінічно в 80% випадків перебігає з гематурією, латентно. Тривалість захворювання розтягується на десятиліття. Стінка капіляра клубочка не пошкоджена. Гістологічно характеризується проліферацією мезангіоцитів і вогнищевим розщепленням БМК, на якій визначають різного характеру імунні депозити, що містять Ig та Сз-фракцію комплементу. Спостерігається збільшення мезангіального матриксу за рахунок проліферації мезангіоцитів, стінка капіляра клубочка не ушкоджена. Капсула не пошкоджена. Клубочок має лапчастий вигляд. Перебіг відносно доброякісний. Особливою формою мезангіального гломерулонефриту є нефрит з Ig-депозитами (IgA-нефрит), що у цей час розглядають як самостійне захворювання. Він характеризується поворотною макрогематурією й несприятливим клінічним перебігом.

Мезангіо-капіллярний гломерулонефрит клінічно характеризується нефротичним синдромом або має змішану форму. Перебігає досить швидко закінчуючись хронічною нирковою недостатністю. Гістологічно для нього характерно поряд із проліферацією мезангіоцитів, які стають збільшеними, ушкоджується базальна мембрана капілярів клубочка, вона потовщена, розщеплена, можуть виникати тромби. Спостерігається розширення мезангія, дифузне потовщення і подвоєння БМК, обумовлене вираженою інтерпозицією мезангію.

Залежно від локалізації депозитів імунних комплексів (Ig, C3) виділяють три різновиди мезангіокапіллярного гломерулонефрита: із субепітеліальними депозитами, щільними інтрамембранозними депозитами, субендотеліальними депозитами.

Лобулярний гломерулонефрит, як варіант мезангіокапілярного гломерулонефрита. При якому розвиваються проліферативні і склеротичні зміни у центрі часточок судинного пучка. При цьому різновиді спостерігається різко збільшений матрикс, який стискує капіляри клубочка вони склерозуються, гіалінізуються, частина залишається нормальною.

Для мезангіального гломерулонефриту характерно не тільки зміна клубочків. У нефроцитах канальців розвиваються білкова дистрофія, атрофія; виникають лимфогістіоцитарна інфільтрація й склероз строми.

Макроскопічно: нирки збільшені в розмірах, бліді, в’ялі, іноді на поверхні помітні невеликі, точкові западання.

  1. Екстракапілярні. Крім запалення в клубочках (ексудативного, ексудативно-проліферативного) залучається капсула Боумена.

Ексудативний. В капсулах накопичується ексудат :

а) серозний – багато білка і мало форменних елементів.

Макроскопічно: не діагностується.

Мікроскопічно: розширена капсула з ексудатом;

б) геморагічний – в капсулі накопичується велика кількість еритроцитів.

Макроскопічно: дещо збільшена нирка. На розрізі в корковому шарі – червоні крапки, нагадують крововиливи;

в) фібринозний – в капсулі з’являється фібринозний ексудат, випадає у вигляді сіточки.

Макроскопічно: на сірувато-коричневому фоні сіруваті напівпрозорі крапки (ексудативно-проліферативний).

Проліферативний (екстракапілярний). Після відкладання депозитів між ніжками подоцитів починає збільшуватися проліферація подоцитів і клітин нефротелію, таким чином капсула заповнюється клітинами, вони утворюють півмісяці в місцях, де не прикріплюється клубочок – а він відтісняється вверх. Ці клітини іноді можуть бути в проксимальних звивистих канальцях. Тобто клубочок під тиском, капіляри стиснені, іде ішемія клубочка. Через 1,5 — 2 місяці півмісяці організуються (склероз) і капсула Боумена повністю заростає і немає можливості для фільтрації сечі.

Макроскопічно: нирка збільшена, пістрява (на ній збільшуються крововиливи «Велика пістрява нирка»).

Післяінфекційний гломерулонефрит (гострий гломерулонефрит (ГГН)).

Післяінфекційний гломерулонефрит виникає гостро після стрептококової інфекції: з гемолітичним стрептококом групи А типів 12, 4 і 1 (пост стрептококовий, бактеріальний гломерулонефрит). Патогенетично це імунологічно обумовлене захворювання, яке має імунокомплексний механізм ураження. Тривалість захворювання 1,5—12 міс. Через 12 міс говорять про гострий гломерулонефрит, який затягнувся.

Проявляється набряками, гематурією, гіпертонією, зменшується кількість комплементу С3 і це діагностичний показник. Характерна швидка динаміка, за кілька днів стан поліпшується. Морфологічні зміни обумовлені відкладенням біля стінок судин гетерологічних імунних комплексів (Ig, C3 — комплементи), які локалізуються на епітеліальній стороні базальної мембрани. Це інтракапілярний ГН. Петлі капілярів потовщені і виконують усю порожнину капсули. Просвіт капілярів закритий ендотелієм і мезангіальними клітинами. Таким чином це проліферативний ГН. Мезангій інфільтрований нейтрофільними лейкоцитами й поодинокими еозинофілами — ці клітини захоплюють імунні комплекси.

Фази ГГН:

  1. ексудативна (зустрічаються нейтрофільні лейкоцити).

  2. ексудативно-проліферативна.

  3. проліферативна (немає нейтрофільних лейкоцитів).

Зміни в канальцевому апараті: переважно гіаліново-крапельна, рідше вакуольна дистрофія, у просвіті канальців визначаються циліндри. Через 4-6 міс. явища проліферації затихають. Через рік — видужання.

Макроскопічно: Нирки збільшені в розмірі, з боку капсули крововиливи — строката нирка. На розрізі паренхіма вибухає за межі капсули — важкий інтерстиційний набряк. Клубочки — мають вигляд напівпрозорих крапель.

Причини смерті: інсульт, серцево-судинна недостатність, ГНН — у зв’язку з фібриноїдним некрозом артеріол.

При морфологічному дослідженні в клубочках нирок виявляються різке повнокров’я капілярів, інфільтрація нейтрофільними лейкоцитами як реакція на імунні комплекси, розташовані на БМК. Незабаром приєднується проліферація ендотеліальних і мезангіальних клітин. У випадку переваги в капілярах клубочків нейтрофілів говорять про ексудативну фазу гломерулонефриту, при зміні реакції на проліферативну — про ексудативнопроліферативну фазу, якщо переважає проліферативна реакція — про проліферативну фазу гломерулонефриту. В особливо важких випадках можливий фібриноїдний некроз судинних петель клубочків. У цьому випадку говорять про некротичний (частіше вогнищевий) гломерулонефрит.

Макроскопічно нирка при гострому гломерулонефриті збільшена, в’яла, шар коркової речовини розширений, повнокровний, у ньому й під капсулою може бути помітний червоний крап (строката нирка). При гострому тривалому гломерулонефриті нирки мало чим відрізняються від нормальних і діагноз уточнюється тільки гістологічно.

Гострий гломерулонефрит найчастіше закінчується видужанням, але в ряді спостережень переходить у хронічний. Це особливо характерно для гострого тривалого гломерулонефриту.

Швидкопрогресуючий підгострий гломерулонефрит.

Підгострий гломерулонефрит — найбільше важко перебігає. По морфологічним ознакам екстракапілярний продуктивний. Як правило, абактеріальний, по механізму пошкодження нирок — імунокомплексний або антитільний. Тривалість захворювання невелика (з 6 місяців до 1,5 року), тому називається швидко прогресуючим. Він погано піддається лікуванню й швидко закінчується гострою або хронічною нирковою недостатністю (злоякісний гломерулонефрит).

Характеризується швидко прогресуючим перебігом, що призводить до смерті від ниркової недостатності через 3-12 міс. Морфологічний еквівалент — ексудативно-продуктивний ГН. Може виникати при синдромі Гудпасчера (АТ виробляються проти легенів і нирок); ревматичних хворобах; інших гломерулонефритах.

Патогенез іде по двох механізмах: — антитільний; — іммунокомплексний.

Клініка: нефротичний синдром: набряки, виражена протеїнурія.

Гістологічно для підгострого гломерулонефрита характерна проліферація нефротелію капсули клубочків у вигляді «півмісяців» — екстракіпилярна проліферативна реакція (екстракапіллярний проліферативний гломерулонефрит), які стискують клубочки нирок. Базальна мембрана клубочків піддається осередковому некрозу, розвиваються мікроперфорації. У просвіті капілярів з’являються фібринові тромби, фібрин через перфоративні отвори потрапляє в просвіт капсули клубочків. Ці зміни дуже характерні для підгострого гломерулонефрита, тому існує його синонім: гломерулонефрит з фібриновими відкладаннями в просвіті капсули клубочків. Наявність фібрину в просвіті капсули клубочків сприяє швидкій його організації, і виникають фіброепітеліальні «півмісяці». Залежно від механізму пошкодження клубочків на базальній мембрані клубочків, визначаються або гранулярні, або лінійні імунні депозити. Зміни клубочків нирок сполучаються з вираженою білковою дистрофією епітелію канальців, осередковою атрофією нефроцитів, набряком і склерозом строми. Звичайно спостерігається осередкова лімфогістіоцитарна інфільтрація строми.

Макроскопічно: нирки при підгострому гломерулонефриті збільшені, в’ялі, шар коркової речовини широкий, жовтувато-коричневого кольору із червоним крапом, піраміди різко повнокровні, червоного кольору (велика строката нирка), іноді корковий шар буває різко повнокровний і по кольору зливається із червоними пірамідами; таку нирку називають великою червоною ниркою.

Підгострий гломерулонефрит як правило закінчується розвитком гострої або хронічної ниркової недостатності, корекція якої проводиться або хронічним гемодіалізом.

Морфологія: епітелій капсули стає високим, розмножується і оточує капіляри у вигляді півмісяця. Потім епітеліальні півмісяці переходять у фіброепітеліальні, а потім склерозуються й гіалінізуються. Надалі півмісяці розривають капсулу. У капілярах тромби, некроз стінки. В епітелії проксимальних канальців гіаліново-крапельна дистрофія, некроз базальної мембрани.

Макроскопічно: нирка збільшена, білого кольору — велика біла нирка.

Хронічний гломерулонефрит.

Характеризується тривалістю захворювання більше 12 мес, перебігає латентно або рецидивує, має різні клініко-морфологічні форми. Етіологія його невідома, ряд авторів вважають, що 60% спостережень пов’язані з переходом гострого гломерулонефрита в хронічний. Основним механізмом виникнення хронічного гломерулонефрита є імунокомплексний і рідше антитільний.

Морфологічні варіанти: Гістологічно хронічний гломерулонефрит представлений наступними типами: мезангіальним і — фібропластичним.

        1. Мезангіальний гломерулонефрит розглядався вище (дивись інтракапілярний проліферативний гломерулонефрит).

        2. Фібропластичний гломерулонефрит являє собою збірний тип, при якому склероз судинних петель завершує зміни, властиві тому або іншому типу гломерулонефрита. Його можна розглядати як фінал всіх гломерулонефритів.

Клінічно перебігає з наростанням у крові змісту азотистих шлаків, підвищенням артеріального тиску, різними сечовими синдромами. Залежно від поширеності фібропластичних змін розрізняють дифузний або вогнищевий фібропластичний гломерулонефрит. В клубочках, як правило, виявляються імунні депозити різної локалізації і складу. У канальцях відзначаються дистрофічні й атрофічні зміни, виражений склероз строми і судин нирок.

Макроскопічно нирки трохи зменшені в розмірах, фіброзну капсулу важко відокремити, поверхня їх із дрібними западаннями, консистенція щільна, корковий і мозковий шари потоншені, сіруватого кольору — відбувається формування «вторинно-зморщеної нирки». При гістологічному дослідженні в запалих ділянках відзначаються склероз гломерул і канальців, атрофія нефроцитів з розширенням або спаданням просвіту канальців. У ділянках вибухання клубочки гіпертрофовані, частина судинних петель склерозовані. Епітелій канальців у стані білкової дистрофії, просвіт розширений. Виражений артеріологіаліноз. Стінки великих артерій склерозовані, можливий еластофіброз. У стромі зустрічаються лімфогістіоцитарні інфільтрати.

Хронічний гломерулонефрит проявляється поза нирковими змінами. Внаслідок підвищеного артеріального тиску розвивається гіпертрофія серця, в артеріях — явища еластофіброзу, атеросклерозу. При цьому найбільш часто пошкоджуються мозкові, серцеві й ниркові артерії. Це іноді створює труднощі в диференційний діагностиці хронічного гломерулонефриту й гіпертонічної хвороби.

Хронічний гломерулонефрит часто ускладнюється гострою або хронічною нирковою недостатністю, іноді виникає крововилив у головний мозок. Можлива гостра серцево-судинна недостатність. Всі ці ускладнення можуть бути причинами смерті хворого. Найчастіше хворі у фіналі ниркової недостатності гинуть від азотемічної уремії. Єдиними способами лікування в цьому випадку є хронічний гемодіаліз.

Варіанти клінічного перебігу:

1. Латентний.

2. Малосимптомний.

3. Нефротичний.

4. Гіпертонічний.

5. Гіпертонічний з набряками.

Періоди перебігу:

— доазотемічний,

— розвиток ХНН (вторинно-зморщена нирка).

Причини смерті при ХНН: ССН; крововиливи в головний мозок.

Тема № 8

ГОСТРА ТА ХРОНІЧНА НИРКОВА НЕДОСТАТНІСТЬ

Источник: StudFiles.net

Симптоматика хвороб дихальних шляхів

Хвороба легенівПерераховані вище захворювання легенів мають свої особливості і характер прояву, але є ряд симптомів, характерних для всіх хвороб дихальної системи. Їх симптоми досить схожі, але вони можуть мати різну інтенсивність і тривалість прояви. Серед типових симптомів можна відзначити:

  • напади задухи, які супроводжуються кашлем;
  • зниження маси тіла;
  • втрата апетиту;
  • відхаркування гною і мокротиння;
  • спазми в грудині;
  • підвищення температури, озноб і лихоманка;
  • запаморочення;
  • зниження працездатності і слабкість;
  • підвищена пітливість;
  • свист і хрип в грудній клітці;
  • часта задишка;

Схеми лікування самої хвороби легенів і її симптомів підбирає тільки кваліфікований лікар на основі проведених обстежень і результатів аналізів.

Хвороба легенівДеякий люди намагаються лікуватися самостійно, але робити цього не варто, адже ви можете викликати ряд серйозних ускладнень, позбутися яких буде набагато складніше, ніж від первісної хвороби.

Лікування і профілактика

У більшості випадків для усунення захворювань дихальних шляхів призначається антибактеріальна, противірусна і загальнозміцнююча терапія. Для боротьби з кашлем використовують від кашлю відхаркувальні препарати, а для зниження больових відчуттів прописують болезаспокійливі протівоспазмовие кошти. Підбір препаратів здійснюється з урахуванням віку, ваги і складності захворювання пацієнта. У найважчих випадках призначається хірургічне втручання з подальшою хіміотерапією в разі онкології, фізіотерапевтичне і санітарно-курортне лікування.

Хвороба легенівПричин розвитку захворювань дихальних шляхів існує величезна безліч, але попередити хвороби легенів допоможе профілактика. Намагайтеся більше часу проводити на свіжому повітрі, киньте курити, приділіть увагу чистоті приміщення, в якому ви перебуваєте, адже саме пил і кліщі, що живуть в них, провокують спазми і приступи задухи. Виключіть зі свого раціону алергічні продукти і не дихайте хімічними випарами, які можуть виходити від порошків і засобів для чищення приміщень. Дотримуючись таких простих правил, можливо, вам вдасться уникнути хвороб, які можуть торкнутися легені і дихальні шляхи. Не нехтуйте своїм здоров’ям, адже це найцінніше, що у вас є. При перших ознаках захворювання легенів відразу ж звертайтеся до алерголога, терапевта або пульмонолога.

Навіть відмінно треновані люди не зможуть довго прожити без повітря. Смерть від повної відсутності свіжої порції кисню — доля будь-якої людини, що опинилася в подібній ситуації.

Одноосібним же постачальником настільки безцінного газу в організм є дихальна система і саме її осередок — пара легких. Ці «кисневі монополісти», що складаються з безлічі особливих бульбашок — альвеол, крім своєї основної функції (ролі «каналу зв’язку» між джерелами цінного газу в навколишньому середовищі і людської кровоносною системою) виконують і цілий ряд інших. Так, вони служать одним з найбільш ємних резервуарів крові в тілі — тут зберігається близько десяти відсотків усіх подібних запасів в людському тілі. Крім того, легкі — один з найважливіших органів, трудящих над творенням імунного захисту і бар’єру опірності організму. Також вони створюють потік повітря, необхідний для подачі голосу.

Знаючи про все це, можна тільки уявити, наскільки ускладнюється робота різних органів і систем тіла, коли наступають хвороби легенів, симптоми яких далеко не завжди виявляються відразу (а недуги, тим часом, встигають творити свою чорну справу). Найбільше кидає в тремтіння від усвідомлення того, що цілий ряд такого роду захворювань загрожує смертельним результатом — причому про існування багатьох з них люди, не пов’язані з медициною, навіть не здогадуються.

Близько десяти років тому всю планету потрясло повідомлення про появу нової, досі невідомої хвороби — SARS, незабаром отримала назву «пурпурової смерті», або атипової пневмонії. Величезне вогнище цього важкого гострого респіраторного синдрому виник в азіатському регіоні — головним чином, в Китаї, «перекинувшись» незабаром до В’єтнаму і Гонконг. Всього лише за кілька місяців першій половині 2003 року швидко розповсюджувався SARS охопив майже 8,5 тисяч осіб. Летальний результат тоді наздогнав більш вісімсот з них, тобто близько десяти відсотків.

Хвороба легенів

У число смертельно небезпечних хвороб легенів, звичайно ж, входить туберкульоз. Цей страшний недуг вважається одним з найбільш поширених в світі, а передається з повітряними масами (при кашлі, чханні хворого), тому інфікування їм уникнути вкрай важко. Однак найгіршим є те, що людський організм не здатний виробляти імунітет проти збудників цієї хвороби — паличок Коха. Тому ті, хто хоч раз перехворів їм, ризикує протягом подальшого життя зіткнутися з цією напастю знову.

Туберкульоз не визнає ніяких меж, в першу чергу — соціальних. Вразити він здатний як неохайного маргінала, так і людини цілком благополучного і матеріально забезпеченого. Ще в минулому столітті медики навчилися своєчасно діагностувати і успішно лікувати дане захворювання, проте можливість інвалідності і смерті в разі довгого відмови від лікарської допомоги і / або не до кінця проведеної терапії все ще висить над людством.

Серед найстрашніших хвороб легенів також варто назвати і їх рак. Це, до речі, найпоширеніша форма онкологічного недуги серед чоловічого населення планети — особливо в розвинених державах. Більше половини подібних випадків закінчується могильною плитою.

Особливо високий ризик дістати це небезпечне захворювання піддають себе пристрасні любителі тютюну: близько дев’яноста відсотків підхопили рак легенів — курці. Однак існують і інші «канцерогенні» чинники — наприклад, іонізуюче (радіоактивне) випромінювання і деякі вірусні інфекції. Втім, не палять ризикують захворіти на онкопатологію легенів раз в десять менше — навіть незважаючи на наявність її перерахованих вище причин, жодним чином не асоційованих з тютюновим димом.

Хвороба легенів

Дамокловим мечем над курцями висить і інша небезпека, про яку багато хто з них і не підозрюють. Ім’я їй — хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ), яка, за деякими прогнозами, до кінця нинішнього десятиліття може міцно увійти в трійку лідерів серед хвороб-«вбивць» людства.

При цьому недугу запальний процес, що почався в одному або відразу обох легенів, приймає постійних характер, і його течія стає незворотнім. На жаль, повне зцілення, при всіх досягненнях медицини, від ХОЗЛ неможливо, хоча адекватна терапія здатна впливати на хід хвороби, кілька сповільнюючи його і покращуючи якість життя страждає від неї людини.

Всім цим список небезпечних хвороб дихальних органів зовсім не обмежується. Не можна не згадати й іншу досить поширену в світі хвороба — запалення легенів. По суті, цей термін об’єднує цілу групу захворювань, більшість з яких в «доантібіотіковую» епоху вважалося фактично вироком для того, хто, на своє нещастя, заражався ними.

При пневмонії (інша назва недуги) запальний процес вражає альвеоли. Вони заповнюються рідиною і стають нездатними виконувати свою функцію по передачі в кров кисню. Втім, при адекватній і своєчасній антибіотикотерапії прогноз зцілення від захворювання досить сприятливий.

Хвороба легенів

Однак, якщо у людини часто трапляються пневмонії і бронхіти, він ризикує отримати іншу серйозну легеневу хворобу — емфізему. Цей вельми підступна недуга, «жертвами» якого стають альвеоли і їх перегородки, наростає повільно, практично непомітно для хворого, і той звертається до лікаря часто вже тоді, коли справи приймають серйозний оборот.

Легкі — це парний орган, що знаходиться в грудній порожнині і виконує цілий ряд функцій.

Головне завдання легких — газообмін.  В альвеолах відбувається обмін вуглекислого газу і кисню між повітрям і венозною кров’ю.

Це життєво необхідна функція, при порушенні якої виникає гостра або хронічна гіпоксія, а при зупинці дихання швидко розвивається клінічна, а потім біологічна смерть.

Також легкі є місцем, яке безпосередньо контактує із зовнішнім середовищем, а значить і всіма патогенними агентами, що передаються повітряно-крапельним шляхом.

З огляду на важливість для організму в цілому, хвороби легенів і їх симптоми є вкрай важливими моментами, які вимагають максимально швидкого і ефективного лікування.

Всі легеневі патології поділяються на кілька груп:

  1. Вроджені захворювання.
    • Дисплазії — пороки розвитку. Сюди відносяться: відсутність або недорозвинення легкого або бронхіального дерева, пороки розвитку легеневих судин, кістозне переродження і т.п.
    • Легеневі симптоми системних захворювань. Синдром Брутона, Муковісцидоз.
  2. Придбані патології.
    • гострі форми
    • З поразкою бронхіального дерева. Бронхіти бактеріального, вірусного, токсичного або термічного походження.
    • З поразкою тканин легенів. Абсцес, гангрена легень. Пневмонії різної етіології.
    • хронічні форми
    • З поразкою бронхіального дерева. Хронічні бронхіти, бронхіальна астма  , Бронхоектатична хвороба, ХОЗЛ.
    • З поразкою тканин легенів. Емфізема легенів, пневмоконіози, туберкульоз.

Окремо розрізняють доброякісні та злоякісні захворювання.Більшою мірою це відноситься до пухлинних процесів в легенях. До доброякісних пухлин відносяться: фіброма, ліпома, аденома. До злоякісних новоутворень відносяться — лімфома, саркома, плоскоклітинний рак.

Наслідки для людського організму.Хвороби легенів і їх симптоми можуть мати найрізноманітніші наслідки для людини. Гострі запальні патології при своєчасному лікуванні в більшості випадків мають сприятливий прогноз, як для життя, так і для здоров’я. Хронічні захворювання при правильному лікуванні в своїй більшості не мають загрози життю людини, але істотно знижують якість життя.

Доброякісні та злоякісні захворювання, а також масивні гнійні процеси (абсцес, гангрена), вимагають оперативного втручання за життєвими показаннями. Злоякісні хвороби легенів і їх симптоми часто малопомітні через що пізно діагностуються. Тому вони часто метастазують і мають сумнівний або несприятливий прогноз. Рак легенів — найчастіша причина смерті при легеневих захворюваннях, друге місце займають пневмонія.

Чи можуть хворіти легені: найпоширеніші симптоми легеневих захворювань

Хвороба легенівЧи можуть хворіти легені? Сама по собі легенева тканина не має больових рецепторів. Це означає, що при розвитку локальних патологічних змін почуття болю не виникає.

Але багато хто може сказати, що відчуття болю в грудній клітці вони точно відчували. Суть в тому, що грудну порожнину вистилає плевра, яка має два листки — вісцеральний (покриває органи, в тому числі і легкі) і парієтальних або пристінковий — вистилає грудну клітку зсередини.

Вісцелярна плевра, також як і легкі, больових рецепторів не має, і хворіти не може. Однак больові закінчення має париетальная плевра, і при втягнення її в патологічний процес виникає біль. Тому, відповідаючи на питання, «чи можуть хворіти легені?» Відповідь — ні, але з поправкою на те, що біль може виникнути при пошкодженні плеври.

Ознаки того, що у вас проблема з легкими.  Майже всі легеневі патології мають досить характерні клінічні прояви. Вони включають в себе кашель  (Сухий і вологий), задишку, відчуття тяжкості і біль у грудях, кровохаркання і т.п. Часто ці симптоми супроводжуються неспецифічними проявами — підвищення температури тіла, загальна слабкість, сонливість, зниження апетиту.

У яких випадках слід терміново бігти до лікаря?  Будь-яке легеневе захворювання є причиною відвідування терапевта або сімейного лікаря. Майже всі захворювання дихальної системи схильні до прогресування. Це означає, що затягування з консультацією погіршує стан хворого і ускладнює процес лікування. Але є і ознаки, при яких звертатися за медичною допомогою потрібно негайно. В першу чергу — це виділення мокротиння з прожилками крові.

У всіх випадках це є симптомом серйозних порушень, а найчастіше — першими проявами легеневої кровотечі. Виражена задишка також є тривожним знаком, при якому потрібно негайно звернутися до лікаря. Такі хвороби як бронхіальна астма або ХОЗЛ призводять до звуження просвіту бронхів і хронічної гіпоксії, яка згубно позначається на всьому організмі. А гострий приступ бронхіальної астми є жизнеугрожающим станом. Для його уникнення потрібно регулярно приймати препарати, які правильно призначити може тільки лікар.

Захворювання легенів і їх симптоми: клінічна картина найпоширеніших патологій

Хвороба легенівВсі легеневі захворювання і їх симптоми на початкових стадіях дуже схожі. Для всіх без винятку патологій характерно підвищення частоти дихання, підвищення частоти серцевих скорочень і порушення акту вдиху або виходу.

Ідентифікувати конкретне захворювання можна тільки за результатами фізикального дослідження (пальпація, перкусія та аускультація) і даних лабораторних аналізів (загальний аналіз крові та сечі, ЕКГ) і інструментальних методів дослідження (рентгенографія, комп’ютерна томографія, бронхоскопія). Без додаткових досліджень точний діагноз встановити неможливо. Основні захворювання легенів і їх симптоми представлені нижче.

бронхіт— це запалення стінок бронхіального дерева з звуженням їх просвіту. Бронхіти можуть бути гострими і хронічними. Виникають або загострюються вони, як правило, в холодну пору. Клінічна картина включає в себе загальне нездужання, сухий кашель, який переходить у вологий, до якого приєднується світла або жовтувата мокротиння. При фоновому ослабленні імунітету може підвищуватися температура тіла до максимальних цифр в 38,5-39 градусів. Без відповідного лікування бронхіт може переходити в пневмонію.

альвеолит— захворювання, яке характеризується масивним запаленням альвеол і інтерстицію легенів. Ці захворювання легенів і їх симптоми залежать від конкретної форми — ідіопатичний, алергічний або токсичний. Загальні для всіх форм симптоми — прогресуюча задишка (більшою мірою при фізичному навантаженні), сухий кашель без мокротиння, ціаноз, загальне нездужання, можливе підвищення температури до 38 градусів.

— запалення легеневої тканини частіше інфекційного походження. При цьому в патологічний процес більшою мірою залучаються альвеоли, в які виділяється запальнийексудат. Залежно від ступеня ураження пневмонія може бути осередкової, сегментарной, часткової, зливний і тотальною. Від ступеня поширеності ці форми захворювання легенів і їх симптоми також відрізняються за важкістю і складності в лікуванні. Основні симптоми — підвищення температури тіла понад 39 градусів, сильний кашель з виділенням великої кількості гнійного мокротиння, при втягнення в процес плеври приєднується біль в грудній клітці. Дихання стає коротким, прискореним, можуть виникати чутні хрипи.

абсцес легенів  — це обмежена ділянка гнійно-деструктивного процесу в тканинах легенів. Розвивається при зниженні імунітету або вигляді ускладнень інших захворювань. Найчастіший збудник — стафілококи. Абсцес може бути гострим і хронічним. При гострому розвитку виникає різке підвищення температури тіла понад 39,5 градусів, посиленою пітливістю, сильним нездужанням, сухим кашлем і вболіваємо в грудях. При хронічному абсцесі на перше місце виходить хронічна гіпоксія з ціанозом і гнійної мокротою, яка виділяється при кашлі.

Хвороба легенівемфізема легенів  — це патологія, яка проявляється підвищеним вмістом повітря в легеневій тканині і деструкцією альвеол. При ній не відбувається нормального газообміну. Найчастіше вона розвивається на тлі хронічного обструктивного бронхіту і тривалого куріння. Клінічно емфізема проявляється сильною задишкою, ціанозом, розширенням грудної клітки і вибухне міжреберних проміжків і надключичні ямки. Грудна клітка набуває характерну «бочкоподібних форму».

туберкульоз легень  — це інфекційне захворювання, викликане мікобактерій туберкульозу або паличкою Коха. Може мати різні форми: дисемінований, міліарний, інфільтративний, обмежений, цірротіческій, кавернозний і т.п. Дане захворювання легенів і його симптоми певний час не виявляються, тільки зрідка може виникати ні з чим не пов’язаний кашель. При тривалому розвитку першими виникають неспецифічні симптоми: загальне нездужання, блідість, апатія, підвищення температури до 37,5 градусів, посилена пітливість. Дуже часто збільшуються регіональні лімфатичні вузли. Через деякий час виникає кашель з відходженням прозорою або жовтуватою мокротиння, кровохаркання.

Рак легкого або бронхогенная карцинома  — злоякісне новоутворення тканин легкого, яке розвивається з епітелію стінок бронхів. Може в залежності від локалізації бути центральний або периферичний. Загальні прояви — швидка втрата ваги, загальне нездужання, субфебрильна температура. Дане захворювання легенів і його симптоми проявляється не відразу. Центральний рак дає клініку значно раніше периферичного.

Перші прояви — прогресуюча задишка, спадання легені, гіпоксія. Відразу ж виникає кашель, до якого швидко приєднується мокрота з прожилками крові. Часто виникає біль, так як процес швидко вражає плевру. Периферичний рак клінічно проявляється тільки в пізніх стадіях і має аналогічну симптоматику, але меншою мірою вираженості.

Одними з найбільш небезпечних (після серцевих) вважаються хвороби легенів у людини. Список їх досить довгий, однак частота появ і небезпека для життя у захворювань не однакова. При цьому бути в курсі всіх можливих нездужань і їх проявів варто кожному грамотному, дбайливо до себе ставиться людині. Адже, як відомо, раннє звернення до лікаря дуже підвищує шанси на благополучний результат лікування.

Найбільш поширені хвороби легенів у людини: список, симптоми, прогнози

Нерідко люди плутають загальні захворювання системи дихання з тими, які властиві саме легким. В принципі, нічого страшного в цьому немає, якщо хворий не намагається вилікувати себе сам, а уточнює діагноз у лікаря, який зможе з точністю визначити вид хвороби легенів у людини. Список самих «популярних» з них включає в себе:

  1. Плеврит. Найчастіше викликається вірусним зараженням. Одне з небагатьох легеневих захворювань, що супроводжуються болями. Як відомо, нервових закінчень в самих легких немає, і хворіти вони не можуть. Неприємні відчуття викликає тертя плеври. У легких формах плеврит проходить сам, але звернутися до лікаря не завадить.
  2. Пневмонія. Найчастіше починається як плеврит, але куди небезпечніше. Глибоке кашель дуже болючий. Лікування повинно бути професійним, в іншому випадку — летальний результат.
  3.   Ознаки: задишка, роздування грудної клітини, «коробкові» звуки, слабке дихання. Первинна усувається дихальною гімнастикою і киснева. Вторинна вимагає тривалого медикаментозного, а то і хірургічного втручання.
  4. Туберкульоз. Тут все зрозуміло: тільки лікарський нагляд, довге лікування і антибіотики.
  5. Пухлини, в тому числі і Друге захворювання, що супроводжується болями. Прогнози зазвичай песимістичні.

Якщо говорити про хвороби легенів у людини, список цим переліком, природно, не обмежується. Однак інші набагато більш рідкісні, а найчастіше — і важко діагностуються.

Хвороба легенів

На що звертаємо увагу?

Є ряд ознак, які проявляються практично при будь-якій хворобі легенів у людини. Список симптомів може бути представлений таким чином:

  1. Кашель. Залежно від захворювання може бути як сухим, так і мокрим, безболісним або супроводжується болями.
  2. Запалення слизових ротових оболонок.
  3. Хропіння — якщо раніше ви їм не страждали.
  4. Задишка, утруднене або в окремих випадках — задуха. Будь-які зміни в ритмі або глибині дихання є сигналом до негайного відвідування поліклініки.
  5. Біль в грудині зазвичай викликана проблемами з серцем. Але і легеневі хвороби можуть її викликати в зазначених вище випадках.
  6. Нестача кисню, аж до побледнения і посиніння шкіри, непритомності і судом.

Всі ці ознаки настійно говорять про те, що візит до лікаря відкладати не можна. Діагноз він поставить після прослуховування, додаткових аналізів, а може бути — і рентгенівського знімка.

Рідко, але небезпечно

Пару слів варто сказати і про таку хворобу легенів людини, як пневмоторакс. Про нього часто забувають навіть досвідчені лікарі, а проявитися він може навіть у цілком здорового і молодого людини. Викликається пневмоторакс розривом в легких маленького бульбашки, що веде за собою їх спадання, тобто обезвоздушіванія. Виявляється нестачею дихання і різким болем; при неприйнятті термінових заходів тягне злипання частини легкого, а нерідко і смерть.

Пневмоторакс частіше спостерігається у хворих емфіземою, але може наздогнати і людини, ніколи не страждав легеневими захворюваннями.

Хвороба легенів

специфічні захворювання

Деякі хвороби легенів викликаються обраної людиною професією. Так, хронічна обструкція легких або силікоз характерні для працівників хімічної промисловості, а баротравми легенів — для водолазів. Однак про можливість таких захворювань люди зазвичай попереджені, приділяють достатньо уваги профілактиці та регулярно проходять медогляд.

Легкі є основним органом дихальної системи людини і складаються з плеври, бронхів і об’єднаних в ацинуси альвеол. В даному органі здійснюється газообмін організму: непридатний для його життєдіяльності діоксид вуглецю переходить з крові в повітря, а надійшов ззовні кисень з потоком крові розноситься по всіх системах організму. Основна функція легенів може бути порушена внаслідок розвитку будь-якого захворювання органів дихальної системи або в результаті їх пошкодження (поранення, аварія і т.п.). До захворювань легенів відносяться:, пневмонія, абсцес, емфізема,.

бронхіт

Бронхіт — захворювання легенів, пов’язане із запаленням бронхів — складових елементів легеневого бронхіального дерева. Найчастіше причиною розвитку такого запалення стає проникнення в організм вірусної або бактеріальної інфекції, відсутність належної уваги до захворювань горла, попадання в легені великої кількості пилу і диму. Для більшості людей бронхіт не становить серйозної небезпеки, ускладнення захворювання зазвичай розвиваються у курців (навіть пасивних), осіб з ослабленим імунітетом, хронічними захворюваннями серця і легенів, людей похилого віку і дітей молодшого віку.

Клінічна картина починається гострого бронхіту збігається з клінікою звичайного простудного захворювання. Насамперед з’являється, потім виникає кашель, спочатку сухий, потім з відходженням мокротиння. Також може спостерігатися підвищення температури. При відсутності лікування запалення здатне поширитися на всі легке і викликати пневмонію. Лікування гострого бронхіту проводиться із застосуванням протизапальних і жарознижуючих препаратів, відхаркувальних засобів, рясного пиття. Якщо причиною захворювання стала бактеріальна інфекція, можуть бути призначені антибіотики. Хронічний бронхіт не розвивається на тлі не до кінця вилікуваний гострої форми, як це буває в разі багатьох захворювань. Його причиною може стати тривале роздратування бронхів димом, хімічними речовинами. Дана патологія зустрічається у курців або осіб, які працюють на шкідливому виробництві. Основний симптом хронічної форми бронхіту — кашель з відходженням мокротиння. Усунення захворювання сприяє зміна способу життя, відмова від куріння, провітрювання робочого приміщення. Для позбавлення від симптомів призначаються бронхолитики — особливі препарати, що сприяють розширенню дихальних шляхів і полегшують дихання, інгаляції. У період загострення рекомендується лікування антибіотиками або кортикостероїдами.

альвеолит

Альвеолит — запалення тканини легенів з її подальшим переродженням в сполучну тканину. Дане захворювання не слід плутати з альвеолитом, що виникають після неякісного видалення зуба. Основною причиною розвитку запального процесу в легенях можуть стати: алергія, інфекції, вдихання токсичних речовин. Розпізнати захворювання можна за такими ознаками, як: головний і м’язовий біль, підвищення температури, ломота кісток, озноб, задишка, кашель. Відсутність лікування альвеоліту легких призводить до розвитку дихальної недостатності. Заходи щодо усунення основних ознак захворювання залежать від причини його виникнення. При алергічному альвеоліті слід виключити взаємодію хворого з алергеном, прийняти протиалергічний препарат. При підвищеній температурі рекомендується прийом жарознижуючих засобів, в разі сильного кашлю — протикашльових, відхаркувальних. Відмова від сигарет сприяє швидкому одужанню.

пневмонія

Пневмонія — інфекційне ураження легень, що виникає самостійно або як ускладнення деяких захворювань дихальної системи. Окремі види пневмонії не є небезпечними для людини, в той час як інші її види можуть бути смертельними. Найбільш небезпечна інфекція легенів для новонароджених дітей в силу їх ще незміцнілого імунітету. Основні симптоми захворювання такі: висока температура, озноб, біль у грудній клітці, що підсилюється при глибокому вдиху, сухий кашель, посиніння губ, головні болі, надмірне потовиділення. Як ускладнення пневмонії найчастіше виникають: запалення оболонки легенів (плеврит), абсцес, утруднення дихання, набряк легенів. Діагностика захворювання грунтується на результатах рентгена грудної клітини та аналізу крові. Лікування може бути призначене тільки після виявлення його збудника. Залежно від того, що стало причиною виникнення пневмонії (грибок або вірус), призначаються протигрибкові або антибактеріальні лікарські препарати. При сильному жарі рекомендований прийом жарознижуючих засобів (не більше трьох днів поспіль). Розвивається в результаті інфекційного ураження легень дихальна недостатність вимагає проведення кисневої терапії.

абсцес легенів

Абсцес — запалення окремої ділянки легкого зі скупченням в ньому певної кількості гною. Скупчення гною в легкому в більшості випадків спостерігається на тлі розвитку пневмонії. Факторами можуть бути: куріння, зловживання алкоголем, прийом деяких медичних препаратів, туберкульоз, наркоманія. Ознаками розвитку захворювання є: сильний кашель, озноб, нудота, підвищення температури, мокрота з незначними домішками крові. Жар, що виникає при абсцес легені, зазвичай неможливо усунути за допомогою звичайних жарознижуючих засобів. Захворювання передбачає лікування великими дозами антибіотиків, оскільки препарат повинен проникнути не просто в організм, але і в самий осередок запалення і знищити його основного збудника. У деяких випадках потрібно дренування абсцесу, тобто виведення з нього гною за допомогою спеціальної голки шприца, що вводиться в легке через грудну клітку. У тому випадку, якщо всі заходи щодо усунення захворювання не принесли належного результату, проводиться видалення абсцесу хірургічним способом.

емфізема легенів

Емфіземою легенів називається хронічне захворювання, пов’язане з порушенням основної функції легень. Причиною розвитку даної патології є хронічний бронхіт, в результаті якого відбувається порушення процесів дихання і газообміну в людських легенях. Основні симптоми захворювання: утруднення дихання або повна його неможливість, посиніння шкірних покривів, задишка, розширення міжреберних проміжків інадключичній області. Емфізема розвивається повільно, спочатку її ознаки практично непомітні. Задишка зазвичай виникає тільки при наявності надмірного фізичного навантаження, у міру розвитку захворювання даний симптом спостерігається все частіше, потім він починає турбувати хворого, навіть коли той перебуває в стані повного спокою. Підсумком розвитку емфіземи стає інвалідність. Тому дуже важливо почати лікування на початковому етапі захворювання. Пацієнтам в більшості випадків призначаються антибіотики, препарати, що розширюють бронхи і володіють відхаркувальною дією, дихальна гімнастика, терапія киснем. Повне одужання можливе тільки в разі дотримання всіх приписів лікаря і відмови від куріння.

туберкульоз легень

Туберкульоз легень — захворювання, що викликається специфічним мікроорганізмом — паличкою Коха, що потрапляють в легені разом з містить її повітрям. Зараження відбувається при безпосередньому спілкуванні з носієм захворювання. Розрізняються відкрита і закрита форми туберкульозу. Друга зустрічається найбільш часто. Відкрита форма туберкульозу означає, що носій захворювання здатний виділяти разом з мокротою його збудника і передавати його іншим людям. При закритому туберкульозі людина є носієм інфекції, однак не здатний передавати її оточуючим. Ознаки такої форми туберкульозу зазвичай дуже розпливчасті. У перші місяці від початку зараження інфекція ніяк не проявляється, значно пізніше може з’явитися загальна слабкість організму, підвищення температури, зниження ваги. Лікування туберкульозу має бути розпочато якомога раніше. Це є запорукою порятунку життя людини. Для досягнення оптимального результату лікування проводиться із застосуванням відразу декількох протитуберкульозних препаратів. Його метою в даному випадку є повне знищення наявної в організмі хворого палички Коха. Найчастіше призначаються такі лікарські засоби, як етамбутол, ізоніазид, рифампіцин. Протягом усього періоду лікування пацієнт знаходиться в стаціонарних умовах спеціалізованого відділення медичної клініки.

Источник: overmedic.ru


Leave a Comment

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.