Витамины ринит



Состав

Ранитидин

Показания

  • Пептическая язва желудка и двенадцатиперстной кишки в случае отсутствия H. pylori или при невозможности эрадикации H. pylori как профилактическое лечение
  • ГЭРБ (гастро-эзофагеальная рефлюксная болезнь)
  • синдром Золлингера–Эллисона
  • хронический гастрит с повышенной кислотообразующей функцией желудка в стадии обострения
  • неязвенная диспепсия

Противопоказания

  • Гиперчувствительность к компонентам препарата
  • Наличие злокачественных заболеваний желудка
  • Тяжелые заболевания почек и печени, цирроз печени, с портосистемной энцефалопатией в анамнезе
  • Периоды беременности и лактации
  • Детский возраст (до 14 лет)

Способ применения и дозы

Взрослые.

Пептическая язва желудка в случае отсутствия H. Рylori или как профилактическое лечение при невозможности эрадикации H. рylori – по 150 мг 2 раза в сутки или 300 мг 1 раз в сутки 4 — 8 недель. Пептическая язва двенадцатиперстной кишки в случае отсутствия H. рylori или как профилактическое лечение при невозможности эрадикации H. рylori – по 150 мг 2 раза в сутки или 300 мг 1 раз в сутки 4 – 6 недель.


Гастро-эзофагеальная рефлюксная болезнь (ГЭРБ) – по 150 мг 4 раза на день 4 — 8 недель. Поддерживающая терапия при ГЕРХ – по 150 мг 1 раз в сутки до 12 месяцев.

Синдром Золлингера-Эллисона – начальная доза составляет 150 мг 4 раза в сутки, но в случае необходимости доза может быть увеличена. Подбор дозы индивидуален.

Для пациентов с неязвенной диспепсией рекомендован курс по 150 мг 2 раза в сутки 2 — 4 недели или 300 мг 1 раз в сутки.

Хронический гастрит с повышенной кислотообразующей функцией желудка в стадии обострения – по 150 мг 2 раза в сутки 2 — 4 недели или 300 мг 1 раз в сутки.

Почечная недостаточность

У пациентов с тяжелым поражением почек (клиренс креатинина менее 50 мл/мин) возможна кумуляция ранитидина. Для таких пациентов рекомендована доза 150 мг 1 раз в день.

Пациентам, которые проходят постоянный амбулаторный перитонеальный диализ или постоянный гемодиализ, ранитидин (150 мг) следует применять сразу же после сеанса диализа.

Особенности применения.

К началу лечения необходимо исключить возможность наличия злокачественных новообразований желудка, поскольку лечение ранитидином может маскировать симптомы развития опухоли в желудке.


Ранитидин выделяется почками, потому уровень препарата в плазме растет у пациентов с тяжелым поражением почек. Доза препарата для таких больных должна быть соответственно откорректирована.

В случае скорой отмены препарата возможно развитие синдрома рикошета. В случае необходимости отмены препарата следует делать это постепенно.

Не следует назначать препарат больным острой порфирией.

Передозировка

Нет данных относительно опасных для жизни последствий передозировки.

В случае передозировки необходимо промыть желудок и проводить симптоматическую терапию.

При необходимости лекарства могут быть выведены из плазмы гемодиализом.

Побочные эффекты

У незначительной части пациентов наблюдались головная боль и головокружение, сонливость, тревожность, возбуждение. Существуют сообщение об одиночных случаях возникновения галлюцинаций, в первую очередь у тяжелобольных и пациентов пожилого возраста. Было несколько сообщений об оборотном затуманивании зрения, возможно, по причине изменения аккомодации глаза.

Могут наблюдаться сухость во рту, запор или диарея, тошнота, рвота, боль, в животе.

Возможны оборотные изменения лабораторных показателей в анализах функции печени. Есть отдельные сообщения о гепатитах (с желтухой или без), как правило, оборотные.


Сообщалось о возможности развития острого панкреатита.

Изменения в крови, как правило, оборотные (лейкопения, тромбоцитопения, гранулоцитопения, аппластическая анемия) имели место у некоторых пациентов.

Сообщалось о частных случаях агранулоцитоза или панцитопении, иногда с костномозговой гипоплазией или аплазией.

Как и в случае с другими антагонистами Н2-рецепторов, и при использовании ранитидина имеют место отдельные сообщения о возможном развитии аритмий (брадикардии или тахикардии, экстрасистолии), атриовентрикулярных блокад. Имеют место сообщения о боли в суставах и мышцах.

Могут наблюдаться повышения кретинина крови, повышения уровня пролактина, гинекомастия, аменорея, аллопеция.

Редко возможны аллергические реакции: крапивница, ангионевротический отек, бронхоспазм, анафилактический шок, боль, в груди, артериальная гипотензия.

Применение при беременности

Ранитидин проходит через плаценту и попадает в грудное молоко женщины. Подобно другим лекарствам он может применяться в период беременности только в случае крайней необходимости. При кормлении детей грудью нужно прекратить принятие препарата.

Источник: yod.ua

Производитель:

Kusum Healthcare, Индия

Действующее вещество Ринита

Ранитидин

Формы выпуска Ринита

Таблетки, покрытые оболочкой, по 150 мг № 10, № 10х10

Кому показан Ринит

  • Пептическая язва желудка и двенадцатиперстной кишки в случае отсутствия H. pylori или при невозможности эрадикации H. pylori как профилактическое лечение;
  • ГЭРБ (гастро-эзофагеальная рефлюксная болезнь);
  • синдром Золлингера–Эллисона;
  • хронический гастрит с повышенной кислотообразующей функцией желудка в стадии обострения;
  • неязвенная диспепсия.

Как использовать Ринит

Способ применения и дозы.

Взрослые.

Пептическая язва желудка в случае отсутствия H. Рylori или как профилактическое лечение при невозможности эрадикации H. рylori – по 150 мг 2 раза в сутки или 300 мг 1 раз в сутки 4 — 8 недель. Пептическая язва двенадцатиперстной кишки в случае отсутствия H. рylori или как профилактическое лечение при невозможности эрадикации H. рylori – по 150 мг 2 раза в сутки или 300 мг 1 раз в сутки 4 – 6 недель.

Гастро-эзофагеальная рефлюксная болезнь (ГЭРБ) – по 150 мг 4 раза на день 4 — 8 недель. Поддерживающая терапия при ГЕРХ – по 150 мг 1 раз в сутки до 12 месяцев.

Синдром Золлингера-Эллисона – начальная доза составляет 150 мг 4 раза в сутки, но в случае необходимости доза может быть увеличена. Подбор дозы индивидуален.

Для пациентов с неязвенной диспепсией рекомендован курс по 150 мг 2 раза в сутки 2 — 4 недели или 300 мг 1 раз в сутки.

Хронический гастрит с повышенной кислотообразующей функцией желудка в стадии обострения – по 150 мг 2 раза в сутки 2 — 4 недели или 300 мг 1 раз в сутки.


Почечная недостаточность

У пациентов с тяжелым поражением почек (клиренс креатинина менее 50 мл/мин) возможна кумуляция ранитидина. Для таких пациентов рекомендована доза 150 мг 1 раз в день.

Пациентам, которые проходят постоянный амбулаторный перитонеальный диализ или постоянный гемодиализ, ранитидин (150 мг) следует применять сразу же после сеанса диализа.

Особенности применения.

К началу лечения необходимо исключить возможность наличия злокачественных новообразований желудка, поскольку лечение ранитидином может маскировать симптомы развития опухоли в желудке.

Ранитидин выделяется почками, потому уровень препарата в плазме растет у пациентов с тяжелым поражением почек. Доза препарата для таких больных должна быть соответственно откорректирована.

В случае скорой отмены препарата возможно развитие синдрома рикошета. В случае необходимости отмены препарата следует делать это постепенно.

Не следует назначать препарат больным острой порфирией.

Беременность и период лактации.

Ранитидин проходит через плаценту и попадает в грудное молоко женщины. Подобно другим лекарствам он может применяться в период беременности только в случае крайней необходимости. При кормлении детей грудью нужно прекратить принятие препарата.

Побочные эффекты Ринита

У незначительной части пациентов наблюдались головная боль и головокружение, сонливость, тревожность, возбуждение. Существуют сообщение об одиночных случаях возникновения галлюцинаций, в первую очередь у тяжелобольных и пациентов пожилого возраста. Было несколько сообщений об оборотном затуманивании зрения, возможно, по причине изменения аккомодации глаза.


Могут наблюдаться сухость во рту, запор или диарея, тошнота, рвота, боль, в животе.

Возможны оборотные изменения лабораторных показателей в анализах функции печени. Есть отдельные сообщения о гепатитах (с желтухой или без), как правило, оборотные.

Сообщалось о возможности развития острого панкреатита.

Изменения в крови, как правило, оборотные (лейкопения, тромбоцитопения, гранулоцитопения, аппластическая анемия) имели место у некоторых пациентов.

Сообщалось о частных случаях агранулоцитоза или панцитопении, иногда с костномозговой гипоплазией или аплазией.

Как и в случае с другими антагонистами Н2-рецепторов, и при использовании ранитидина имеют место отдельные сообщения о возможном развитии аритмий (брадикардии или тахикардии, экстрасистолии), атриовентрикулярных блокад. Имеют место сообщения о боли в суставах и мышцах.

Могут наблюдаться повышения кретинина крови, повышения уровня пролактина, гинекомастия, аменорея, аллопеция.

Редко возможны аллергические реакции: крапивница, ангионевротический отек, бронхоспазм, анафилактический шок, боль, в груди, артериальная гипотензия.

Кому противопоказан Ринит

  • Гиперчувствительность к компонентам препарата.
  • Наличие злокачественных заболеваний желудка.
  • Тяжелые заболевания почек и печени, цирроз печени, с портосистемной энцефалопатией в анамнезе.
  • Периоды беременности и лактации.
  • Детский возраст (до 14 лет).

Взаимодействие Ринита

При применении стандартных рекомендованных доз ранитидина препарат не влияет на цитохром Р450 – связанный с функциональной окислительной системой в печени. Соответственно, ранитидин в общепринятых терапевтических дозах не потенцирует действие лекарств, которые инактивируются этим энзимом, это касается диазепама, лигнокаина, фенотоина, пропранолола, теофиллина и варфарина.

При одновременном применении с антацидом перерыв между принятием антацида и Ринита должен составлять не меньше 1- 2 часов.

При одновременном применении больших доз сукральфата (2 г) и ранитидина, абсорбция последнего может снизиться. Эффект незаметен, если сукрафальт принимать после 2-часового интервала. Рекомендовано постоянное наблюдение за пациентами, которые принимают нестероидные противовоспалительные средства одновременно с ранитидином, особенно за пожилыми людьми и пациентами с пептической язвой в анамнезе.

Передозировка Ринита

Нет данных относительно опасных для жизни последствий передозировки.

В случае передозировки необходимо промыть желудок и проводить симптоматическую терапию.

При необходимости лекарства могут быть выведены из плазмы гемодиализом.


Источник: zdravoe.com

Со стороны крови: лейкопения, обратимая тромбоцитопения, агранулоцитоз или панцитопения, иногда с гипоплазией или аплазией костного мозга, нейтропения, иммунная гемолитическая и апластическая анемия (обычно обратимы).

Со стороны иммунной системы: реакции гиперчувствительности, в т. Ч. Крапивница, ангионевротический отек, лихорадка, анафилактический шок, бронхоспазм, мультиформная экссудативная эритема, эксфолиативный дерматит, синдром Стивенса-Джонсона, синдром Лайелла, гипертермия.

Со стороны психики: повышенная утомляемость, обратимая спутанность сознания, сонливость, возбуждение, бессонница, эмоциональная лабильность, беспокойство, тревожность, депрессия, нервозность, галлюцинации, шум в ушах, раздражительность, дезориентация, состояние растерянности.Эти проявления наблюдаются преимущественно у тяжелобольных или пациентов пожилого возраста.

Со стороны нервной системы: головная боль, головокружение и обратные непроизвольные двигательные расстройства.

Со стороны органа зрения: нарушение зрения, нечеткость зрительного восприятия, нарушение аккомодации.

Со стороны сердечно-сосудистой системы: снижение АД, брадикардия, тахикардия, асистолия, AV блокада, васкулит, боль в груди, аритмия, экстрасистолия.

Со стороны пищеварительного тракта: сухость во рту, тошнота, рвота, запор, диарея, боль в животе, метеоризм, острый панкреатит, снижение аппетита, отсутствие аппетита.


Со стороны пищеварительной системы: преходящие и обратимые изменения показателей функции печени (трансаминаз, гаммаглутамилтрансферазы, щелочной фосфатазы, билирубина) гепатоцеллюлярный, холестатический или смешанный гепатит с желтухой или без нее (обычно оборотный).

Со стороны кожи и подкожной ткани: гиперемия, зуд, кожные высыпания, мультиформная эритема, алопеция, сухость кожи.

Со стороны опорно-двигательного аппарата: артралгия, миалгия.

Со стороны мочевыделительной системы: нарушение функции почек, острый интерстициальный нефрит.

Со стороны репродуктивной системы: гиперпролактинемия, галакторея, гинекомастия, аменорея, снижение потенции (обратимое) и / или либидо.

Препарат содержит краситель желтый закат FCF (E 110) и краситель Понсо 4R, что может вызывать аллергические реакции.

Источник: lek.103.ua

Склад

діюча речовина: ranitidine;

1 таблетка містить ранітидину гідрохлориду у перерахуванні на ранітидин 150 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, покриття Opadry II 85G53691 оранжевий: спирт полівініловий, тальк, поліетиленгліколь, титану діоксид (Е 171), жовтий захід FCF (Е 110), лецитин, понсо 4R (Е 124), індигокармін (Е 132).

Лікарська форма


Таблетки, вкриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою оранжевого кольору.

Фармакотерапевтична група

Засоби для лікування пептичної виразки та гастроезофагеальної рефлюксної хвороби.

Kод АТХ А02В А02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Ранітидин є антагоністом Н2-гістамінових рецепторів. Механізм дії зумовлений конкурентним інгібуванням Н2-гістамінових рецепторів парієтальних клітин слизової оболонки шлунка, пригнічує базальну та стимульовану секрецію соляної кислоти та зменшує активність пепсину, підвищує рН вмісту шлунка. Зменшує об’єм шлункового соку, зумовленого подразненням барорецепторів (розтягнення шлунка), харчовим навантаженням, дією гормонів та біогенних стимуляторів (гастрин, гістамін, пенгастрин, кофеїн). Тривалість дії препарату після одноразового застосування – приблизно 12 годин.

Фармакокінетика.

Ранітидин швидко всмоктується під час прийому всередину. Абсорбція не залежить від прийому їжі. Пік концентрації у плазмі крові, у межах 300-500 мкг/мл, досягається через 1-3 години після перорального прийняття 150 мг препарату. Біодоступність ранітидину – 50 %. Концентрація ранітидину у плазмі крові пропорційна до вжитої дози. Зв’язування з білками плазми становить 15 %. Частково метаболізується у печінці.

Виведення препарату здійснюється переважно нирками (60-70 % пероральної дози) та 26 % – із фекаліями. Період напіввиведення – 2-3 години. Приблизно 30 % пероральної дози виділяється у незміненому стані.

Показання

  • Пептична виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, не асоційована з Helicobacter pylori (у фазі загострення), включаючи виразку, пов’язану з прийомом нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ);
  • функціональна диспепсія;
  • хронічний гастрит з підвищеною кислотоутворювальною функцією шлунка у стадії загострення;
  • гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (для полегшення симптомів) або рефлюкс-езофагіт. 

Протипоказання

  • Підвищена індивідуальна чутливість до ранітидину або до інших компонентів препарату;
  • наявні злоякісні захворювання шлунка;
  • цироз печінки з портосистемною енцефалопатією в анамнезі;
  • тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну < 30 мл/хв).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Ранітидин може впливати на абсорбцію, метаболізм та ниркову екскрецію інших лікарських засобів.

Ранітидин у терапевтичних дозах не змінює активності ферментної системи цитохрому Р450 і не потенціює дію лікарських засобів, що метаболізуються цією системою (діазепам, лідокаїн, фенітоїн, пропранолол, теофілін).

Ранітидин, змінюючи кислотність шлунка, може впливати на біодоступність деяких лікарських засобів. Це призводить або до підвищення їх абсорбції (тріазолам, мідазолам, гліпізид) або до зниження їх абсорбції (кетоконазол, ітраконазол, атазанавір, гефітиніб).

Антациди та сукральфат уповільнюють абсорбцію ранітидину, внаслідок чого інтервал між прийомом цих лікарських засобів і ранітидину має становити не менше 1-2 годин.

Одночасне застосування з метопрололом може призвести до підвищення концентрації метопрололу в сироватці крові.

Ранітидин при одночасному застосуванні з кумариновими антикоагулянтами (варфарин) може змінювати протромбіновий час (рекомендується моніторинг протромбінового часу).

Високі дози ранітидину можуть уповільнювати екскрецію прокаїнаміду та N-ацетилпрокаїнаміду, що призводить до підвищення їх рівня у плазмі крові.

Дані про взаємодію між ранітидином та амоксициліном або метронідазолом відсутні.

Куріння тютюну знижує ефективність ранітидину.

Особливості застосування

При наявності алергії на інші препарати групи блокаторів Н2-рецепторів гістаміну можливі алергічні реакції на ранітидин, тому при наявності гіперчутливості до інших препаратів цієї групи слід з обережністю застосовувати препарат.

З обережністю застосовувати препарат при гострій порфірії (в т.ч. в анамнезі), імунодефіциті.

Ранітидин виводиться нирками, тому у пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю його рівень у плазмі підвищений (див. дозування для таких пацієнтів у розділі «Спосіб застосування та дози»).

У пацієнтів літнього віку з порушеннями функції печінки або нирок можливе порушення (сплутаність) свідомості, що зумовлює необхідність зниження дози.

Лікування препаратом може маскувати симптоми карциноми шлунка, тому перед початком лікування слід виключити наявність злоякісних новоутворень у шлунку.

Необхідний регулярний нагляд за пацієнтами (особливо літнього віку та з вказівками в анамнезі на пептичну виразку шлунка і/або дванадцятипалої кишки), які приймають ранітидин разом з нестероїдними протизапальними засобами.

У пацієнтів літнього віку, осіб з хронічними захворюваннями легень, цукровим діабетом або у осіб з ослабленим імунітетом спостерігалася підвищена схильність до розвитку позалікарняної пневмонії.

При одночасному лікуванні з теофіліном необхідно контролювати плазмовий рівень теофіліну, коригувати дозування.

Лікування препаратом відміняти поступово через ризик розвитку синдрому «рикошету» при різкій відміні.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Препарат протипоказаний у період вагітності. У разі необхідності застосування препарату на період лікування необхідно припинити годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Враховуючи, що у чутливих хворих при застосуванні препарату можуть виникнути побічні реакції (запаморочення, галюцинації, порушення акомодації), під час прийому препарату слід утриматися від керування транспортними засобами або іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Призначати дорослим та дітям віком від 12 років. Приймати внутрішньо, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю води, незалежно від прийому їжі.

Пептична виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, не асоційована з Helicobacter pylori (у фазі загострення). Призначати по 150 мг (1 таблетка) 2 рази на добу вранці та ввечері або 300 мг (2 таблетки) 1 раз на добу на ніч протягом 4 тижнів. При виразках, що не зарубцювалися, продовжити лікування протягом наступних 4 тижнів.

Профілактика пептичної виразки шлунка і дванадцятипалої кишки, асоційованої з прийомом нестероїдних протизапальних засобів. Призначати по 150 мг (1 таблетка) 2 рази на добу вранці та ввечері на період терапії НПЗЗ.

Функціональна диспепсія. Призначати по 150 мг (1 таблетка) 2 рази на добу вранці та ввечері протягом 2-3 тижнів.

Хронічний гастрит з підвищеною кислотоутворювальною функцією шлунка у стадії загострення.  Призначати по 150 мг (1 таблетка) 2 рази на добу вранці та ввечері протягом 2-4 тижнів.

Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба. Для полегшення симптомів призначати по 150 мг (1 таблетка) 2 рази на добу вранці та ввечері протягом 2 тижнів; при необхідності курс лікування продовжувати.

Для довготривалого лікування та при загостренні гастроезофагеальної рефлюксної хвороби призначати по 150 мг (1 таблетка) 2 рази на добу вранці та ввечері або 300 мг (2 таблетки) 1 раз на добу на ніч протягом 8 тижнів; при необхідності курс лікування продовжувати до 12 тижнів.

Пацієнти з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 50 мл/хв). Добова доза препарату для цієї категорії пацієнтів – 1 таблетка (150 мг ранітидину).

Діти

Дітям віком від 12 років застосування препарату показано з метою скорочення термінів лікування пептичної виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, для лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, включаючи рефлюкс-езофагіт, і для полегшення симптомів гастроезофагеальної рефлюксної хвороби.

Передозування

Симптоми: можливе посилення побічних реакцій.

Лікування: при необхідності проводити адекватну симптоматичну і підтримуючу терапію. Ранітидин можна видалити з сироватки крові шляхом гемодіалізу.

Побічні реакції

З боку системи крові: лейкопенія, оборотна тромбоцитопенія, агранулоцитоз або панцитопенія, іноді з гіпоплазією або аплазією кісткового мозку, нейтропенія, імунна гемолітична та апластична анемія (зазвичай оборотні).

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, у т. ч. кропив’янка, ангіоневротичний набряк, гарячка, анафілактичний шок, бронхоспазм, мультиформна ексудативна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла, гіпертермія.

З боку психіки: підвищена втомлюваність, оборотна сплутаність свідомості, сонливість, збудження, безсоння, емоційна лабільність, занепокоєність, тривожність, депресія, нервозність, галюцинації, шум у вухах, дратівливість, дезорієнтація, стан розгубленості. Ці прояви спостерігаються переважно у тяжкохворих або пацієнтів літнього віку.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення і зворотні мимовільні рухові розлади.

З боку органів зору: порушення зору, нечіткість зорового сприйняття, порушення акомодації.

З боку серцево-судинної системи: зниження артеріального тиску, брадикардія, тахікардія, асистолія, атріовентрикулярна блокада, васкуліт, біль у грудях, аритмія, екстрасистолія.

З боку травного тракту: сухість у роті, нудота, блювання, запор, діарея, біль у животі, метеоризм, гострий панкреатит, зниження апетиту, відсутність апетиту.

З боку гепатобіліарної системи: скороминущі та оборотні зміни показників функції печінки (трансаміназ, гаммаглутамілтрансферази, лужної фосфатази, білірубіну); гепатоцелюлярний, холестатичний чи змішаний гепатит із жовтяницею або без неї (зазвичай оборотний).

З боку шкіри та підшкірної тканини: гіперемія, свербіж, шкірні висипання, мультиформна еритема, алопеція, сухість шкіри.

З боку опорно-рухового апарату: артралгія, міалгія.

З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, гострий інтерстиціальний нефрит.

З боку репродуктивної системи: гіперпролактинемія, галакторея, гінекомастія, аменорея, зниження потенції (оборотне) та/або лібідо.

Препарат містить барвник жовтий захід FCF (E 110) та барвник понсо 4R, що може спричиняти алергічні реакції.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у стрипі, по 1 стрипу у картонній упаковці.

По 10 таблеток у стрипі, по 10 стрипів у картонній упаковці.

Виробник

КУСУМ ХЕЛТХКЕР ПВТ ЛТД/

KUSUM HEALTHCARE PVT LTD.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

СП-289 (A), РІІКО Індастріал ареа, Чопанкі, Бхіваді, Діст. Алвар (Раджастан), Індія/

SP-289 (A), RIICO Industrial area, Chopanki, Bhiwadi, Dist. Alwar (Rajasthan), India.

Источник: tabletki.ua

Витамины ринит

Витамин А — при рините витамин А принимают 3 раза в день по 7500 мкг RE (25 000 ед.); внутримышечно — 1 раз по 15 000 мкг RE (5000 ед.); или внутрь капсулы рыбьего жира.

Витамин В2 — принимают 3 раза в день по 10 мг.

Витамин С — это важное вещество для поддержания нормальной структуры эпителиальных клеток слизистых оболочек, при авитаминозе С или при недостаточном количестве витамина С снижается сопротивляемость эпителиальных клеток болезни.

Так как витамин С — важное вещество для формирования коллагена, то при авитаминозе уменьшается синтез коллагена (это равносильно тому, что в бетонной стене будет недостаток бетона, при этом кирпичи будут выпадать, а стена станет некрепкой), снизится сопротивляемость внешним факторам, а вслед за этим могут возникать различные заболевания.

Витамин С также повышает сопротивляемость иммунных клеток вирусам и бактериям, в то же время стимулирует размножение Т-лимфоцитов, укрепляет клеточный иммунитет, иммунитет жидкости в организме, тем самым удаляет патогенные факторы и сохраняет здоровье.
Витамин С принимают 3 раза в день по 200 мг; внутривенно — по 5 г вместе с 5-10%- ным раствором глюкозы.

Никотиновая кислота — важна для окислительных ферментов при обмене веществ и клеточном дыхании. Она необходима всем живым клеткам, позволяя полностью использовать энергию веществ. Также никотиновая кислота участвует в синтезе протеинов, жиров, дезоксирибонуклеиновой кислоты (ДНК, вещество, которое передается по наследству).

Поэтому никотиновая кислота чрезвычайно важна для поддержания целостности и здоровья эпителиальных тканей слизистой оболочки носа.

Никотиновую кислоту принимают 3 раза в день по 100 мг перед едой.

Полезные продукты при насморке

При насморке необходимо употреблять продукты, которые помогут избавить организм от слизи, которая в нем накопилась. К таким продуктам относят: чеснок; лук; хрен;горчицу; редис; имбирь; фреши, особенно морковный сок, клюквенный морс, чай с медом и лимоном, мятой, шалфеем, эхинацеей; фрукты и ягоды, которые содержат витамины группы С (киви, шиповник, облепиха, рябина, цитрусовые, калина, гранат).

По материалам: lechenie-badami.ru

Источник: healthinfo.ua


Leave a Comment

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.