Захворювання дихальної системи


Біологія 8 клас

Тема. Захворювання органів дихання: причини та профілактика.

Мета. Познайомити учнів з основними захворюваннями дихальної системи; визначити основні профілактичні заходи; розкрити учням суть деяких способів лікування цих захворювань; продовжити формування самостійності учнів у навчанні, здатності до самоаналізу, самооцінки, вміння працювати в групах; сприяти санітарно – гігієнічному вихованню, формуванню почуття відповідальності за збереження свого здоров’я.

Основні поняття і терміни: туберкульоз, дифтерія, трахеїт, бронхіт, бронхіальна астма, грип, пневмонія.

Обладнання: таблиці «Гігієна дихання», «Повітряно – крапельні інфекції», слайди презентації.

Форма проведення: урок – конференція.

Структура уроку.

І. Актуалізація опорних знань.

Бесіда.

1. Як здійснюються дихальні рухи?


2. Що може статися в разі пошкодження плеври?

3. Як працюють у вашому організмі дихальні м’язи під час вдиху і видиху?

4. Чим ємність легень відрізняється від життєвої ємності?

5. Який гуморальний фактор бере участь у регуляції дихання?

6. Чому дихальні рухи ритмічні?

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Учитель. Система органів дихання відіграє важливу роль у забезпеченні процесів життєдіяльності організму людини. Але органи, які забезпечують дихальну функцію більшою мірою, ніж інші, піддаються впливу інфекцій. Особливо яскраво це виявляється в дітей: у них 70% від всіх захворювань – це захворювання органів дихання.

— Які ж захворювання органів дихання найбільш поширені і в чому причина їх виникнення?

На ці запитання ми знайдемо відповіді на сьогоднішньому уроці.

Сьогодні ми з вами зібралися для проведення конференції, присвяченої захворюванням органів дихання і їх профілактики. Ви разом з групою і, звичайно, кожен окремо досліджували це питання і підготувалися до виступів.

ІІІ. Оголошення теми і завдань уроку. (Слайд презентації)

Учитель. Органи дихання – наш перший і постійний фільтр, через який кожну хвилину проходить 10 літрів повітря і 8 літрів крові. Легені мають найбільшу площу стикання з навколишнім середовищем і тому вони найбільше страждають від контакту з шкідливими речовинами, хвороботворними організмами.


Природа якнайкраще подбала про самозахист людського організму.

— Які вам відомо захисні реакції людського організму?

Слайд презентації.

Захисні реакції:

— війчастий епітелій, що вистилає дихальні шляхи, сприяє видаленню пилу;

— слиз знешкоджує мікроорганізми;

— повітря, проходячи через повітроносні шляхи, нагрівається, зволожується;

— речовини плівки легеневих пухирців знешкоджують мікроорганізми;

— захисне значення мають кашель і чхання.

ІV. Вивчення нового матеріалу.

Учитель. Дуже часто система самозахисту не спрацьовує. Це відбувається з різних причин. І тут людина сама повинна прийти собі на допомогу, знаючи основні правила гігієни органів дихання.

Проблемне запитання: як ви вважаєте, яким шляхом відбувається зараження органів дихання? Слайд презентації.

У вдихуваному повітрі класної кімнати знаходиться близько 30 тис. мікробів на 1м. куб., а у видихуваному значно менше. Отже, частина мікроорганізмів, які потрапляють в органи дихання, можуть викликати різні хвороби.

— Які вам відомі захворювання органів дихання?

На сьогоднішньому уроці у нас будуть працювати групи лікарів і їх консультантів, які займаються проблемами захворювань органів дихання:


1 група – терапевти;

2 група – пульмонологи;

3 група – фтизіатри;

4 група – алергологи;

5 група – фітотерапевти.

Вони допоможуть вам розкрити причини захворювань органів дихання, дадуть поради і рекомендації, як їм запобігти. Кожна група підготувала презентації своїх досліджень і продемонструє їх.

Виступ терапевта. Терапевт демонструє слайди презентації.

Грип – гостре інфекційне захворювання. Воно спричинюється мікроскопічно малими вірусами, які містяться в слизу, який виділяється з носової порожнини хворого. Під час чхання і кашлю мільйони невидимих для ока краплинок з вірусами грипу потрапляють у повітря. Якщо вони проникають у дихальні шляхи здорової людини, вона може заразитися грипом. Отже, грип – крапельна інфекція. Епідемії грипу були відомі вже в ранньому середньовіччі. Найбільші епідемії грипу спостерігалися в 1889 – 1892рр. і 1918 – 1920рр. Під час епідемії грипу у 1918 році, відомої під назвою « іспанський грип», або

« іспанка», протягом трьох місяців захворіло близько 500 млн. людей, з яких 20 млн. померли. Грип не можна вважати простим триденним нездужанням. Він небезпечний своїми ускладненнями. Людині, спілкуючись із хворими на грип, треба прикривати рот і ніс марлевою пов’язкою складеною вчетверо. Вона пропускає повітря, але затримує краплини, в яких є збудник хвороби.

( Розігрується сценка « На прийомі у лікаря»).


Ведучий.

А ось вам і знову рядки невеселі,

Про хлопця, що хворий лежить у постелі.

На тумбочці ліки — відвар, аспірин,

А поруч — цукерки і мандарин.

Від усіх бід утішає цей плід,

Чи голова заболить, чи живіт.

(До хлопчика підходить лікар.)

Лікар. Ану, відкрий рот! По¬кажи язик!

Ведучий. Давайте ми всі разом вислухаємо хлопчика і допоможе¬мо йому.

Хлопчик. Вчора увечері в мене почала боліти голова. Боляче було дивитися на світло, повертати очі. Я закутався в ковдру, але мені все одно було холодно. Я відчув слабкість у всьому тілі, нічого не хотілося робити, боліли суглоби і м’язи.

Лікар. Температура підвищена. У вас грип.

Ведучий. Хворих на грип зви¬чайно лікують удома. Тільки у випадках ускладнень їх госпіталі¬зують. Давайте допоможемо ліка¬рю дати пораду хлопчику.

1. Призначити постільний ре¬жим.

Хлопчик. А чому? У мене не така вже й висока температура? Я завтра піду до школи.

Лікар. У жодному разі! По-пер¬ше, грип може давати тяжкі уск¬ладнення. По-друге, ця інфекція дуже швидко розповсю¬джується, і ти можеш бути причиною захворювання твоїх друзів. Ти ж не за¬був, що грип — крапельна інфекція?

Ведучий. 2. Хворого потрібно ізо¬лювати.

Лікар. Тобі слід виділити окремий посуд, який після користування, необхідно кип’ятити. Люди, які спілкуються з хворим, повинні мати ось такі марлеві пов’язки. Під час кашлю, чхання хворий повинен прикривати рот носовою хустинкою або спеціальним руш¬ником.


3. Хворому потрібно давати багато пити: чай, відвари трав, молоко, соки.

Лікар. Так, тобі треба багато пити, щоб рідина виводила з організму токсини, які виділяють бактерії. А також пити соки, відвари трав, що швидше одужав.

Група лікарів — пульманологів презентують свою роботу.

Демонстрація слайдів.

Бронхіт — запалення бронхів з переважним ураженням слизо¬вої оболонки. Одне з найпоширеніших захворювань органів дихан¬ня. Для бронхіту характерні кашель (при гострому бронхіті довготривалий, страждальний) частіше з виділенням слизового чи слизистогнійного харкотиння, задишка, біль у грудях, підвищення температури, хрипи в легенях.

Пневмонія, або запалення легень, — гостре інфекційне захво¬рювання. Пневмонія може бути самостійним захворюванням або ускладненням інших хронічних хвороб (наприклад, бронхіту). Пнев¬монію можуть спричинити стафілококи, стрептококи, що потрапи¬ли в дихальні шляхи, а також різні хімічні й фізичні чинники.

Для пневмонії характерні раптове підвищення температури тіла (38—39°С і вище), погіршення загального стану, поява задишки, силь¬ний біль у боку, потім з’являється кашель із слизовими виділення¬ми.


Незважаючи на постійне впровадження нових і ефективних лікарських засобів, захворюваність на гостру пневмонію залишається високою. Особливо вона частішає в період епідемії грипу та інших респіраторних інфекцій.

Трахеїт — запалення слизової оболонки трахеї. Ознаки: дертя у горлі, сухий кашель у поєднанні з відчуттям болю в зіві та за груди¬ною, голос стає хрипкий.

Дифтерія — це тяжке інфекційне захворювання. Збудник диф¬терії — дифтерійна паличка — уражає слизову оболонку зіва, гортані, трахеї і навіть носа, а її отрута, що розноситься кров’ю по всьому організмові, спричинює тяжке його отруєння. Хвороба перебігає дуже швидко, багато смертельних випадків реєструється не лише серед дітей, а й серед дорослого населення. Лікувати дифтерію важко, тому, щоб запобігти цьому захворюванню, людям вводять протидифтер¬ійну вакцину.

Фтизіатр. Демонстрація слайдів.

Туберкульоз – небезпечне інфекційне захворювання. Збудник туберкульозу — туберкульозна паличка найчастіше уражає легені. Вона може перебувати у вдихуваному повітрі, краплинках харкотиння, на посуді, одязі, рушниках та інших предметах, якими користувався хворий на туберкульоз.

У вологих місцях, не освітлюваних сонцем, збудник туберкульозу довго зберігає свою життєздатність.

Туберкульозні палички, що потрапили в організм людини, не обо¬в’язково спричинюють захворювання. Багато з них гине, а деякі збе¬рігаються в тканині легень людини, вкрившись захисною оболонкою і тривалий час не викликають захворювання. За несприятливих умов (погане харчування, переохолодження організму) збудники тубер¬кульозу можуть активізуватися, і людина захворює. У тяжких ви¬падках збудник туберкульозу руйнує тканини легень, що може при¬звести до смерті людини.


У сухих, добре освітлених місцях туберкульозні палички швидко гинуть. Особливо згубно діє на збудників туберкульозу сонячне світло.

На сьогодні медицина досягла успіхів у профілактиці туберку¬льозу та лікуванні хворих. Медики регулярно проводять обстеження дорослого й дитячого населення. Хворих лікують у спеціальних ту¬беркульозних диспансерах і санаторіях.

Запобіганню захворюванню сприяє чистота житлових будинків, на вулицях міст, у громадських приміщеннях. Велике значення для очищення повітря в населених пунктах мають зелені насадження.

Алергологи. Демонстрація слайдів.

Існують захворювання, що спричиняються алергенами. Ці хвороби мають статус алергічних захворювань. Алергенами можуть бути пил, шерсть тварин, цвітіння окремих рослин, хімічні речовини, різні косметичні засоби, медикаменти тощо. В основному вони вражають дихальні шляхи. Одним з таких поширених захворювань вважаєть¬ся астма бронхіальна.

Астма бронхіальна — алергічне захворювання. Дуже пошире¬не в Україні, особливо серед дітей. Характеризується періодичними нападами ядухи і кашлю, пов’язаними з гострим порушенням брон¬хіальної прохідності. Ці порушення спричинюються накопиченням у крові та тканинах алергенів, що призводять до спазмів м’язів брон¬хіол, посилюють секрецію слизу. Внаслідок цього в просвіті бронхів збирається в’язка речовина, виникає набряк, що порушує рухову функцію бронхіол. Людині важко дихати.


За останні десятиліття перебіг бронхіальної астми істотно усклад¬нився (особливо у дітей). Напади мають важкий і затяжний харак¬тер. До брон¬хіальної астми є спадкова схильність. Лікують астму в спеціальних санаторіях, розташованих в екологічно чистих зонах.

Алергічний риніт є самостійним захворюванням, що спричи¬нюється алергенами, які потрапляють на слизову оболонку носа. Вони викликають набряк слизової оболонки, сухість і свербіння в порожнині носа, що супроводжуються чханням і слизовиділенням. Для хворих на алергічний риніт характерні ранішні приступи нежиті. У дітей алергічний риніт може викликати ускладнення, наприклад, отит – запалення вуха. Головним засобом лікування є усунення контакту з алергеном, заспокійливі засоби.

Фітотера¬певти. Демонстрація слайдів.

При «су¬хому» кашлі, ефективний сік редь¬ки. Цей сік можна приготувати: нарізану редьку (6—8 шт.) доб¬ре посипати цукром і залишити для виділення соку за кімнатної температури на 8—12 годин. Потім сік процідити і вживати по одній столовій ложці через кожні 1—2 години. Сік редьки можна змішати із соком моркви і медом.


Хворому на бронхіт рекомендую парову інгаляцію (дихати під рушником або ковд¬рою над каструлею з вареною кар¬топлею). Крім цього, корисним буде відвар з трав, який пом’якшує кашель і полегшує дихання (аніс звичайний, мати-й-мачуха, фіалка триколірна, мальва, корінь солод¬ки та ін.).Найкраще робити відвар із суміші трав: евкаліпта, шавлії, бруньок сосни.

Слід пам’ятати, що одні настоянки трав посилюють виділення харкотиння, розріджують його, інші пом’якшують і послаблюють кашель.

При запаленні верхніх дихальних шляхів необхідно полоскати горло відварами ромашки лікарської, шавлії або розчином питної соди. Цим хворим можна призначити гірчичники, банки, компреси.

Источник: vseosvita.ua

<<< на попередню сторінку У дихальній системі виділяють два відділи — верхні і нижні дихальні шляхи. Верхні дихальні шляхи включають ніс, верхньощелепні (гайморові) пазухи, мигдалини і носоглотку. За носоглоткою цей шлях розділяється на два проходи: стравохід, що йде в шлунок, і гортань, в якій розташовані голосові зв’язки і початок трахеї. Повітря, пройшовши через гортань, входить в нижні дихальні шляхи, які складаються з трахеї, бронхів і легенів. З гортані повітря входить через трахеї в правий і лівий бронхи. Кожен з них поділяється на все більш дрібні розгалуження, поки не досягне легенів.


Легкі розташовані всередині грудної порожнини, кожне легке, як і внутрішня стінка грудної порожнини, вистелене гладкою, тонкою, м’якою тканиною, що називається плеврою. Невелика кількість рідини між цими оболонками дозволяє легким вільно розширюватися і стискатися без тертя зі стінками грудної порожнини. Праве легке коротше і ширше лівого і більше за обсягом; воно складається з трьох часток; ліва — з двох. Частки легень поділяють на бронхолегеневі сегменти, ізольовані від сусідніх ділянок сполучної тканиною. Розгалуження бронхів утворюють бронхіальне дерево, за ним повітря надходить аж до альвеол — мікроскопічних порожнин, оточених мережею капілярів. Тут відбувається газообмін: з вступника повітря через капіляри в кров проникає кисень, який розноситься по організму еритроцитами. Кінцевим продуктом газообміну є вуглекислота, яка виводиться через дихальні шляхи при видиху.
При вдиху, відбувається за допомогою спеціальної групи м’язів, основна з яких — діафрагма, легені збільшуються в об’ємі. При спокійному диханні людина вдихає і видихає від 300 до 800 мл повітря.

Регуляція органів дихання здійснюється знаходяться в довгастому мозку дихальним центром. Діяльність дихального центру, що визначає частоту і глибину дихання, залежить від газового складу крові. При недостатньому вмісті кисню у тканинах організму (гіпоксії) частота дихальних рухів збільшується. Гіпоксія виникає при підйомі на висоту, внаслідок зниження атмосферного тиску, при вкрай важкій фізичній роботі, а також при порушеннях дихання, кровообігу, анемії.
Всі повітроносні шляхи виконують певну бар’єрну функцію — слизова оболонка очищає вдихається повітря від пилу, при необхідності зволожує і зігріває його.

Легкі — важливий орган, від якого залежить і кровообіг: легенева артерія, виходячи з правого шлуночка серця, утворює величезну капілярну мережу малого кола кровообігу поверхнею близько 140 квадратних метрів (до 25% загальної кількості крові в організмі). Таким чином, легені є одним із кров’яних депо організму. При захворюваннях легенів з ураженням легеневої тканини можуть виникати не тільки порушення функції дихання, але і глибокі патологічні зміни кровообігу.

Источник: sponsoronline.com.ua

Інші завдання дивись тут…

Органи дихальної системи.

Захворювання дихальної системи

 

Захворювання органів дихання – це порушення нормальної життєдіяльності організму людини через виникнення відхилень у будові та функціях органів дихальної системи.

Коли при деяких захворюваннях, травмах, під час хірургічних операцій людина не може дихати самостійно, апарати штучного дихання качають повітря в легені та у зворотному напрямку й таким чином імітують функцію зовнішнього дихання.

 

Причини захворювань органів дихання: 

• інфекції від мікроорганізмів: бактерії (аденоїдити, гайморит, кашлюк, дифтерія, туберкульоз тощо), віруси (грип), спори грибів;

• фізичні й хімічні чинники (сухе, холодне, гаряче повітря; оксиди Нітрогену;  чадний газ, хронічні професійні отруєння, побутовий пил, пилок рослин, вплив радіації тощо, адже тверді пилові частинки, занурюючись в епітеліальні клітини дихальних шляхів, травмують їх, їдкі речовини легко проникають крізь слизові оболонки і відкривають шлях для проникнення збудників хвороб);

• шкідливі звички (куріння);

• переохолодження сприяє розмноженню бактерій і вірусів у організмі;

• інші хвороби;

• дихання ротом, особливо у холодну пору року; 

• алергія на домішки повітря, пилок рослин, пил (бронхіальна астма);

• авітаміноз, білкове та вуглеводне голодування;

• переохолодження організму сприяє розмноженню бактерій та вірусів.

 

Симптоми захворювань органів дихання: набряклість слизової оболонки органа, виділення великої кількості слизу, що спричиняє кашель, підвищення температури тіла, загальна слабкість.

 

Класифікація захворювань органів дихання

Інфекційні

Грип, туберку­льоз, риніт, ларингіт, фарингіт, брон­хіт,

трахеїт, пневмонія, ангіна, кір, краснуха тощо

Неінфекційні

Пневмоторакс (унаслідок механічних пошкоджень);

силікози (під дією цементного пилу);

антракози (під дією вугільного пилу);

азбестози (під дією азбестових часточок повітря);

бронхіальна астма та алергічний риніт (алергічні);

рак легень (онкологічні).

За місцем розташування осередку запалення розрізняють хвороби:

• горла (ларингіт, фарингіт);

• трахеї (трахеїт);

• бронхів (бронхіт);

• легенів (пневмонія).

 

До найпоширеніших захворювань дихальної системи належать: нежить (риніт), ангіна, бронхіт, пневмонія, грип, туберкульоз тощо.

 

Негативний вплив тютюнокуріння на дихальну систему.

• Тютюновий дим, крім нікотину, містить понад 200 шкідливих для організму речовин (синильна кислота, сажа, чадний газ, важкі метали, аміак, формальдегід тощо), які під час куріння проникають у дихальні шляхи та легені, зі слиною потрапляють у шлунково – кишковий тракт.

• Тютюновий дим, подразнюючи слизові оболонки дихальних шляхів, спричиняє їхнє запалення, тому слизові оболонки втрачають здатність знешкоджувати хвороботворні мікроорганізми та шкідливі речовини (саме через це багато курців часто кашляють). 

• У курців значно пригнічується рух війок епітелію повітроносних шляхів.

• Частинки тютюнового диму та продукти згорання тютюну (зокрема, дьоготь) осідають на стінках бронхів та альвеол, тому втрачається їхня еластичність і здатність до самоочищення, такі легеневі пухирці злипаються і не беруть участі в газообміні, а зменшення постачання організму кисню призводить до зниження працездатності, погіршення загального самопочуття.

Захворювання дихальної системи

• Нікотином блокуються ферменти клітинного дихання.

• Нікотин шкідливий не лише для того, хто палить, бо значна його частина виділяється в повітря й отруює інших людей.

• Під впливом тютюнового диму голосові зв’язки втрачають свою еластичність, що призводить до зміни голосу.

• Куріння може стати причиною раку легень або інших органів дихання (тютюновий дим містить тисячі відомих канцерогенних речовин).

 

Негативний вплив тютюнокуріння на організм в цілому.

• Канцерогенні речовини тютюнового диму спричинюють рак. 

• Слизові оболонки знаходяться в стані хронічного запалення, послаблена активність епітелію, тобто низькі захисні механізми. 

• Паління цигарок знижує вміст кисню у крові, що погіршує показники розумової і фізичної працездатності, знижуються ефективність навчання, підвищується втомлюваність. 

• Значно частіше курці хворіють бронхіальною астмою і туберкульозом. 

• Загалом тривалість у результаті паління скорочується на 6-8 років. 

• Смертність курців в молодому віці є на 30-40 % вищою. 

• Серцево-судинна система реагує на складові частини тютюнового диму спазмами судин, потовщенням стінок, що зменшує внутрішній діаметр судин та погіршує кровопостачання внутрішніх органів.

• Курці частіше хворіють на застудні та інші захворювання, бо позбавляють себе бар’єрних функцій дихальної системи.

 

Симптоми накопичення вуглекислого газу в організмі: дихання стає частим і поверхневим, виникають головний біль, нудота, запаморочення, судоми м’язів, а у важких випадках — порушення ритму серця, втрата свідомості.

 

Гіпоксія (від грец. hypo — під, внизу), або кисневе голодування – хворобливий стан при нестачі О2.

Симптоми гіпоксії: запаморочення, сплутаність мислення, а потім і втрата свідомості (без кисню нейрони мозку гинуть менш ніж за 10 хвилин).

Різні тканини і органи людини мають різну чутливість до гіпоксії: під час зупинки дихання першим страждає мозок, а потім — серце. 

 

ХВОРОБИ ПОРУШЕННЯ ОРГАНІВ ДИХАННЯ.

ПНЕВМОТОРАКС – розрив плеври, що спричиняє надходження повітря до плевральної порожнини й спадання легень. 

Причини хвороби: травми, що супроводжувалася порушенням цілісності грудної порожнини. 

Основні симптоми: задишка та біль у грудній клітці, утрата свідомості внаслідок асфіксії (ядухи). 

При пневмотораксі постраждалий потребує невідкладної допомоги, яка полягає в накладанні пов’язки, що припиняє надходження повітря до плевральної порожнини. Поки цілісність грудної порожнини не буде поновлена, постраждалому необхідно робити штучне дихання «рот до рота».

 

ЕМФІЗЕМА (від грец. emphysae — надуваю, роздмухую) – розтягнення альвеол легень, що приводить до їх розриву. 

Захворювання дихальної системи

Причини хвороби: тютюнокуріння, спадковий дефіцит певного ферменту. 

Це захворювання невиліковне, але припинення куріння значно сповільнює його прогресування.

Симптоми хвороби: важко зробити видих, він потребує значних зусиль, тому що легені втрачають свою еластичність.

 

РАК ЛЕГЕНІВ – ріст атипових клітин у легенях.

Причини хвороби: куріння, тривале вдихання вугільного пилу, азбесту та кремнезему (містять канцерогенні речовини), спадкова схильність. 

Захворювання трапляється в промислових районах частіше, аніж у сільській місцевості. 

 

ХВОРОБИ ОРГАНІВ ДИХАННЯ, СПРИЧИНЕНІ ВІРУСАМИ.

ГОСТРІ ВІРУСНІ РАСПІРАТОРНІ ІНФЕКЦІЇ (ГРВІ) – ураження респіраторними вірусами верхніх дихальних шляхів (до них належать кір, коклюш тощо)

Причини хвороби: потрапляння повітряно-крапельним шляхом вірусів. 

Симптоми: підвищення температури, головний біль, нежить, кашель, чхання. 

 

ГРИП – ураження вірусом епітеліальних клітин верхніх дихальних шляхів, спричиняє запалення слизової оболонки, далі вірус проникає у кров і виділяє речовини, які отруюють організм. 

Інкубаційний період: зазвичай одна – дві доби, рідше – кілька годин, саме в цей час хворі особливо небезпечні для оточуючих.

Причини хвороби: потрапляння повітряно-крапельним шляхом вірусів. 

Механізм передачі зумовлює надзвичайно швидке поширення краплинок слизу з вірусними частинками.

Симптоми грипу: підвищення температури 39-40 °С, головний біль, нежить, кашель, чхання, лихоманка, болісні відчуття в м’язах, суглобах, горлі. 

Захворювання дихальної системи

Ускладнення хвороби: пневмонія, захворювання нирок, серцево-судинної системи тощо. 

Лікування грипу: постільний режим, медикаментозне, збивати високу температуру, народні методи.

Профілактика грипу: при епідемії вакцина проти того вірусу, який поширюється у даний момент, уникати людних місць, носити марлеву пов’язку, хворим під час чхання та кашлю рот і ніс треба затуляти хустинкою, щоб не заразити грипом оточуючих.

 

ХВОРОБИ ОРГАНІВ ДИХАННЯ, СПРИЧИНЕНІ БАКТЕРІЯМИ.

АНГІНА (з латин, стискати, душити) – гостре запалення слизової оболонки зіва та піднебінних мигдаликів глотки, спричинене бактеріями стрептококами та стафілококами.

Шляхи зараження: передається під час контакту із хворою людиною.

Симптоми: біль і відчуття стискання горла (особливо при ковтанні), збільшення мигдаликів та утворення  на них нальоту або гнійників, підвищення температури тіла, головний біль, блювання, слабкість, загальне нездужання. 

Ускладнення ангіни: ревматизм, хвороби серця, нирок. 

Профілактика ангіни: постійне загартування організму, водні процедури, уникнення людних місць у період епідемій тощо.

 

ТУБЕРКУЛЬОЗ (СУХОТИ) – гостре інфекційне захворювання, спричинене ураженням паличкою Коха легень, рідше – інших органів (нирок і сечовивідних шляхів, кісток і суглобів, дуже рідко уражаються лімфатичні вузли, очі, шкіра, мозок). 

Джерело інфекції: інфікована або хвора людина (туберкульозна паличка може перебувати на посуді, одязі, рушнику та інших предметах, якими користується хворий, а також у видихуваному ним повітрі). 

Механізм передачі: повітряно-крапельний і повітряно-пиловий через повітроносні шляхи (ворота інфекції – слизова оболонка дихальних шляхів, мигдаликів), збудник може перебувати на посуді, одязі, рушниках та інших предметах хворого (ворота інфекції – шкіра), може передаватися через продукти харчування тваринного походження — молоко та м’ясо (ворота інфекції – травний канал).

Симптоми туберкульозу: кашель із зеленуватим або жовтуватим мокротинням, іноді з крапельками крові; біль у грудях при глибокому вдиху; задишка; слабкість, блідість, стомлюваність; підвищена температура (близько 37,3 °С); втрата апетиту та схуднення; збільшення лімфатичних вузлів, нічна пітливість.

Наслідки хвороби: бактерія руйнує легеневі тканини, що може призвести до смерті. 

Лікування: використовують  антибіотики, але через незвичайну клітинну оболонку мікобактерії (не пропускає антибіотики всередину) складно здійснювати ефективне лікування.

Профілактика туберкульозу. 

• Щеплення вакциною БЦЖ. Перше щеплення (вакцинацію) проводять після народження дитини, а повторне (ревакцинацію) – у 6 – 7 та в 14 – 15 років. 

• Взяття проби на наявність туберкульозу  (проба Манту). Проводять з однорічного віку декілька разів протягом життя людини.

• Періодичні флюорографічні дослідження не частіше 1 разу в рік.

• Чистота в приміщеннях, зелені насадження на вулицях (туберкульозні палички швидко гинуть у сухих, добре освітлених сонячних місцях).

• Користуватися індивідуальними засобами особистої гігієни.

• Загартовувати організм, раціонально харчуватися.

• Пити лише кип’ячене молоко, м’ясо споживати добре термічно обробленим.

 

ДИФТЕРІЯ – гостре інфекційне захворювання, спричинене збудником дифтерійною паличкою, яка проникає в слизову оболонку зіву, горла, гортані, носа й навіть очей, що призводить до утворення грубих щільних плівок і змертвіння уражених тканин, загальної інтоксикації організму з ураженням нирок та серця.

Шляхи зараження: повітряно–крапельний шлях, через різноманітні предмети (найбільш вразливими є діти від 1 до 7 років).

Симптоми: ураження слизової оболонки горла, загальне отруєння організму токсинами бактерій.

Профілактика дифтерії: вакцинація протидифтерійним анатоксином надовго захищає організм. Вакцинація складається із трьох щеплень і здійснюється у віці 3, 4 і 5 місяців. Ревакцинацію проводять у 1,5 року, 6, 11, 16 років і далі через кожні 10 років.

Лікування: протидифтерійні лікувальні препарати.

 

ТРАХЕЇТ – запалення слизової оболонки трахеї під час розвитку інфекційних захворювань.

Симптоми: дертя в горлі, сухий кашель поєднується з відчуттям болю в зіві та за грудиною, хрипкий голос.

 

БРОНХІТ – запалення бронхів з переважним ураженням слизової оболонки. 

Причини бронхіту: віруси, бактерії — стафілококи, стрептококи тощо, куріння, забруднене повітря та пил, ускладнення інфекційних захворювань верхніх дихальних шляхів або супроводжувати грип чи кір.

Симптоми: кашель (спочатку сухий, потім вологий, при гострому бронхіті довготривалий), надмірна секреція слизу (виділенням слизового чи гнійного харкотиння), задишка, м’язова біль у грудях, підвищення температури, загальне нездужання, нежить, запальні ураження глотки.

Лікування: медикаментозно, при відсутності лікування може призводити до пневмонії.

 

ПНЕВМОНІЯ (запалення легень) – гостре інфекційне захворювання, яке вражає бронхіоли та альвеоли, спричинене стрептококами,  стафілококами. 

Причина хвороби: розвиток у легенях запальних процесів, спричинених різними бактеріями або вірусами під впливом сильного переохолодження, значних фізичних і нервово-психічних перевантажень, інтоксикацій та інших чинників, що знижують імунітет, ускладнення після бронхіту чи грипу.

Умови сприяння розвитку пневмонії: стреси, переохолодження, часті вірусні інфекції, хронічні бронхіти, алкоголізм, паління, наркоманія.

Симптоми: інтоксикація організму, загальна слабість, озноб, раптове підвищення температури тіла (38 – 39 °С), підвищена пітливість, головні та м’язові болі, задишка за звичайних фізичних навантажень, кашель, болі в грудній клітці, хрипи в уражених місцях легень, дихання поверхневе, прискорене. 

Лікування: медикаментозне.

Банки, гірчичники, різні компреси тепер у лікуванні пневмонії не використовують, адже ускладнюють запальний процес, оскільки сприяють поширенню його по легенях, а потім із кров’ю та лімфою – по всьому організму.

 

АДЕНОЇДИТ – утворення аденоїдів (розростання носоглоткового мигдалика, який є лімфоїдним органом, як без ознак запалення, так і в стані гострого й хронічного запалення).

Захворювання дихальної системи

Аденоїди є джерелом інфекції в організмі, бо часто призводять до хвороб: отиту (запалення вуха), фарингіту, ларингіту, ангіни, риніту, бронхіту тощо.

Симптоми: порушення носового дихання, закладання носу, сон з відкритим ротом, ріст кісток лицьового черепа (формування «аденоїдного» типу обличчя), гугнявість мови, зниження слуху, періодичний або постійний нежить, головний біль, запаморочення, розлади сну тощо.

 

ГАЙМОРИТ – запалення слизової оболонки гайморової пазухи носа

Симптоми гострої форми гаймориту: загальне нездужання, болі в ділянці гайморової пазухи та відповідної лобової ділянки, головний біль, підвищена температура тіла, утруднене носове дихання, зниження нюху тощо. 

Ускладнення гаймориту: ревматизм, хвороби серця, судин, бронхіальна астма тощо.

 

СИНУСИТ – запалення в одній або декількох придаткових пазухах носа. 

 

ФАРИНГІТ – запалення глотки.

 

ЛАРИНГІТ – запалення гортані.

 

РИНІТ, АБО НЕЖИТЬ – запалення слизової оболонки носа.

Часто є супутником інших хвороб: застуди, грипу, ангіни, бронхіту тощо.

Симптоми: закладеність носа , що заважає дихати, сприймати запахи і відчувати смак їжі; біль в голові, втома. 

Профілактика риніту: дотримання правил особистої гігієни (ретельно мити руки перед вживанням їжі), при епідеміях грипу промивати носову та ротову порожнину водним розчином морської солі, у прохолодну погоду тепло одягатися та стежити, щоб не «замерзли» ноги.

 

ТОНЗИЛІТ – запалення мигдалин.

 

ПЛЕВРИТ – запалення слизової оболонки плеври виникає унаслідок потрапляння збудників інфекції до плевральної порожнини, що супроводжується втратою герметичності плевральної порожнини. 

Листки плеври – зовнішній та внутрішній – спадаються і навіть можуть зростатися між собою, що значно ускладнює або навіть унеможливлює надходження повітря до легень.

 

ХВОРОБИ ОРГАНІВ ДИХАННЯ, СПРИЧИНЕНІ АЛЕРГЕНАМИ.

Алергенами називають усе те, що може спричинити в людини алергічні реакції: набряки, посилений нежить, висипку на шкірі, чхання, кашель тощо.

АЛЕРГІЧНИЙ РИНІТ – алергічне захворювання порожнини носа.

Симптоми хвороби: набряк слизової оболонки, сухість і свербіння в порожнині носа, водянисті виділення з носа, досить часте чхання.

Головний спосіб лікування: усунення контакту з алергеном, заспокійливі засоби.

 

БРОНХІАЛЬНА АСТМА  – порушення прохідності бронхів.

Причини хвороби: звуження бронхів унаслідок спазму мускулатури дрібних бронхів або набряку слизової оболонки та закупорка їх в’язкими виділеннями під час розвитку алергічних процесів у бронхах.

Симптоми: періодичні напади задухи й кашлю, спричинені дією алергенів, що призводить до підвищення секреції слизу і спазму м’язів бронхіол, утруднене дихання, задишка, кашель. 

Джерела виникнення: деякі продукти харчування (цитрусові, яйця, шоколадні цукерки тощо), підвищення вмісту алергенів (консервантів, барвників) у їжі, пил, шерсть тварин, пилок деяких рослин, хімічні речовини, різні косметичні засоби, медикаменти, мікроорганізми та продукти їхньої життєдіяльності, інші забруднення середовища, спадкова схильність.

Лікують астму в спеціальних санаторіях, побудованих в екологічно чистих зонах. Лікар-алерголог може з’ясувати алерген захворювання.

 

АЛЕРГІЧНИЙ АСПЕРГІЛЬОЗ – захворювання, спричинене спорами пліснявих грибів аспергіл, які уражають людей зі зниженим імунітетом.

 

Профілактика хвороб органів дихання. 

• вакцинація (щеплення) проти туберкульозу, грипу, дифтерії;

• систематичний медичний огляд (флюорографічні обстеження);

• карантин (уникнення контактів із хворими);

• вчасне лікування хвороб;

• калорійне збалансоване харчування для підвищення опірності організму інфекційним хворобам (споживання, особливо в зимово–весняний період, овочів та фруктів з високим умістом вітаміну С; вживати часник і цибулю, фітонциди яких пригнічують діяльність мікроорганізмів; пити лише кип’ячене молоко, м’ясо споживати добре термічно обробленим);

• дотримування правил особистої гігієни;

• загартування організму з метою зробити його менш сприйнятливим до зовнішніх впливів;

• тепло замотувати шию шарфом у холодну погоду;

• не дихати через рот;

• дотримання режиму праці та відпочинку;

• уникнення шкідливих звичок, зокрема відмова від куріння тощо;

• фізіопрофілактичні заходи при появі ознак застуди, утрудненого носового дихання; 

• дихання розвивати фізичними вправами, спортом, спеціальними дихальними  вправами (сприяють укріпленню дихальних м’язів, відновленню правильного механізму носового дихання, і позбавлення звички дихати через рот);

• регулярні прогулянки на свіжому повітрі найменше по 2 години щодня, особливо взимку (у чистому житловому приміщенні в 1 м3 повітря 15-20 тисяч бактерій, тоді як на подвір’ї — лише 5 тисяч);

• уникати використання алергенних речовин;

• санітарно-гігієнічні заходи (провітрювати приміщення, вологе прибирання,  дихати носом, мити руки, при кашлі прикривати рот);

• соціальна профілактика (у час епідемії уникати людних місць, одівати марлеві  пов’язки, збільшувати зелені насадження).

Найважливіші заходи профілактики – це здоровий спосіб життя та позбавляння шкідливих звичок.

 

Профілактика хвороб органів дихання, спричинених пилом. 

Домашній пил – це складна суміш неорганічних і органічних складових, яка є одним із найактивніших алергенів. Особливо небезпечні органічні компоненти домашнього пилу, які поділяють на живі (кліщі, які можуть існувати в пір’ї подушок, ворсі килимів, мікроскопічні гриби, личинки комах) й неживі (частинки їжі, лусочки з верхнього шару шкіри людини й тварин, різні рослинні залишки).

Шляхи боротьби з пилом:

• дотримання чистоти в приміщеннях;

• не менше 2 – 3 разів на тиждень треба робити вологе прибирання, чистити підлогу, меблі та килими;

• навіть узимку кілька разів на день квартиру необхідно провітрювати.

Інші завдання дивись тут…

Источник: 8next.com


Leave a Comment

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.